Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 388

8. Русь, Малоросія, Україна
спроб православних інтелектуалів 1620-х років пов’язати козацтво із київ­
ськими князями. Вони проминули київський період, що був неоднознач­
ним у етнонаціональному сенсі, оскільки змішував московську та руську іс­
торії (навіть у наративах таких виразно проруських авторів, як Софонович).
Автори «Pacta» повністю відокремили козацтво від Рюриковичів. Історію
хрещення Русі, що була надважливою для руської історіографії, також було
пропущено - разом із Володимиром Великим. А на томість з’явився сюжет
про хозарсько-козацького князя, який установив матримоніяльні зв’язки
з Візантією. Логіка, мабуть, була доволі проста: якщо московські царі до­
водять, що Володимир був їхнім предком, то козацтво не може розглядати
його як свого пращура. Будівничі козацької нації початку XVIII століття
спробували відмежуватися від політично небезпечної назви «Русь» та її іс­
торії, як і їхні наступники - будівничі модерної української нації початку
XIX століття, які відмовляться від традиційної назви своєї руської вітчизни
на користь дещо контроверсійної на той час назви «Україна».
Автори «Pacta», безперечно, зазнали впливу традиції польського сар-
матизму, якому була притаманна звичка шукати пращурів серед славних
народів минулого. Якщо поляки знайшли їх у сарматах, то українські коза­
ки зупинилися на хозарах. Історіографічну зброю цей «козацький сарма-
тизм» також отримував із польської історіографії, зокрема хроніки Мацея
Стрийковського, який уважав хозарів за руський народ. Іще 1676 року Йоа-
никій Галятовський покликався на Стрийковського та хозарську теорію по­
ходження козацтва, але врешті доводи її прибічників здалися йому, мабуть,
непереконливими, тому він віддав перевагу теорії, яка виводила козацтво
з таємничого «Козерожця»106. Якщо «старі русини» Києва висловлювали
свої сумніви, то козацькі автори з ентузіязмом прийняли хозарську теорію,
яка давала змогу наголосити важливість козацького елементу для озна­
чення нової нації та пропонувала їй цілком незалежну генеалогію. Текст
Літопису Самовидця свідчить, що козацтво загалом неохоче брало участь
у великоросійсько-малоросійському, ба навіть руському дискурсі, що його
створили тогочасні церковні інтелектуали, а натомість шукало інакшої
лексики, щоб виразити свою станову ідентичність і політичну програму.
Історична парадигма, запропонована в «Pacta», давала козацьким провід­
никам змогу екстраполювати їхню козацьку ідентичність на минуле й зо­
дягти її в національний костюм.
106 Див. текст вступу до «Скарбниці» Галятовського у кн.: Тисяча років української суспільно-
політичної думки, т. з, кн. 2, с. 136-141, зокрема с. 138.
376