8. Русь, Малоросія, Україна
а не царям77. Постійна потреба вести політичні маневри між трьох сусідніх держав, кожна з яких претендувала на козацьку державу, залишила відбиток на характері політичного життя Гетьманщини і на самосприйнятті народжуваної нації. Не зумівши відновити єдність своєї вітчизни, спустошеної десятиліттями війни та внутрішніх чвар, козацькі еліти різних частин України опановували мистецтво власного політичного та фізичного виживання. Гетьман Іван Мазепа вважав брак єдности серед козацької старшини найбільшим прокляттям України. У думі, яку Мазепі приписали його вороги, гетьман начебто звертався до Всемогутнього: « Жалься, Боже, України / Що не в купі маєть сини!» 78. Майже з ідентичним благанням виступив Лазар Баранович в одному з віршів: « Дай, боже, згоду святу Вкраїні ». Хоча Баранович вважав русинів не менш відданими вірі за поляків, уславлюючи їх за готовність стати на її захист, він висловлював жаль із приводу готовности руських селян бунтувати проти шляхти і готовности русинів узагалі битися між собою. Він знову звертався до божественних сил: « Батько не вірить сину, син- батьку, буває, / Пане, згаси в Україні вогонь, що палає!» 79.
Вітчизна
« Отчизна » була важливим терміном у руській, а потім українській політичній лексиці XVII- початку XVIII століття. Це слово запозичили з польської мови, з якою український політичний дискурс поділяв низку важливих ознак80. У Речі Посполитій « отчизну »(« сусуугпи ») вважали за незалежну від правителя, ба навіть від конкретної держави: це слово могли застосовувати і щодо складової частини певної держави, і до всього цілого. Всю Річ Посполиту, Польську корону та Велике князівство Литовське вважали за отчизни для їхніх мешканців81. Приміром, у віршах, що їх у травні 1648 року декламували студенти Київської колегії на честь князя Єремії Вишневецького, за право називати нащадків князівських родів Сан-
77 Див.: Літопис Самовидця, с. 87, 91. 78Див.: Тисячароків української суспільно-політичної думки, т. з, кн. 2, с. 438-440, зокрема
с. 439- 79Див. ук р а їн ськи й переклад поеми Барановича: там само, с. 81-93, зокрема с. 85. 80 Про термін « вітчизна » в польському політичному дискурсі див.: Ewa Bem, « Termin“ ojczyzna” w literaturze XVI і XVII wieku. Refleksje o języku », Odrodzenie i Reformacja w Polsce 34( 1989), c. 131- 157- 81 Про терміни « нація », « держава » і « вітчизна » у Великому князівстві Литовському див.: Tereskinas, « The Imperfect Body of the Community », c. 47-60.
3 6 8