Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 379

Мала Росія
змогу поєднати обидві термінологічні традиції й узгодити станове поняття
козацької України з етнокультурним поняттям Малої Росії.
Одним із індикаторів того, що окремішня політична структура та своє­
рідний історичний досвід перетворювали людність Гетьманщини на окре­
му суспільну групу, відому в тогочасних джерелах як «малоросійський на­
род», є виникнення стереотипних уявлень про цей народ-націю всередині
країни та за кордоном. Згідно з одним із таких стереотипів, який сформува­
ла московська адміністрація, еліти Гетьманщини сприймалися як ненадій­
ні союзники. Згідно з типовим тогочасним московським дискурсом, коли
хтось виступав проти Москви або повставав проти московських правителів,
він сприймався як зрадник і звинувачувався в порушенні присяги, даної
московському самодержцеві. Московських чиновників зовсім не бентежи­
ло те, що, можливо, така особа не давала жодної присяги, або те, що козаки
розуміли свою вірність цареві як договір, що підлягає скасуванню в разі
порушення його умов будь-якою зі сторін. Тому офіційні московські доку­
менти містять згадки про ненадійність «малоросийских людей», яких не
вважали ні «добрыми», ні «верными». Для московських чиновників звич­
ною річчю було називати гетьманів, які повставали проти царя, та малоро­
сійське населення загалом «изменниками». Така практика викликала на­
рікання з боку тих, хто зберігав відданість Москві. Доходило навіть до того,
що вони зверталися до московської влади з проханням не застосовувати
цей термін до всього козацтва74. Як на глум, із плином часу еліти Гетьман­
щини самі заходилися переймати московську термінологію і засвоювати
щодо своїх земляків стереотипи, властиві московському чиновництву. Все
почалося з офіційних угод із царями та листування з московськими чинов­
никами, які заохочували різного штибу доноси, а відтак поширилося на
внутрішнє листування та письменство Гетьманщини. «Статті Івана Брюхо-
вецького» за 1665 рік містили згадку про «непостоянство малороссійскихь
жителей»75. 1669 року протопіп Симеон Адамович скаржився у Москву на
«непостійність своєї братії, малоросійських жителів», водночас доносячи
на гетьмана Дем’яна Многогрішного76.
«Несталість» - одна з рис, яку приписував «нашим людям» автор Лі­
топису Самовидця. Що цікаво, Ракушка-Романовський виводив цю «неста­
лість» із нездатности козацьких еліт залишатися вірними своїм гетьманам,
74 Див., приміром, прохання у «Статтях» Брюховецького (1665), щоб «русскіе бъ люди
козаковъ измъною въ ссорахъ не безчестили» (Універсали українських гетьманів, с. 271).
75 Див.: Універсали українських гетьманів, с. 266.
76 Див.: Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. 3, кн. 2, с. 16.
367