Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 373
Мала Росія
При ретельному прочитанні Літопису Самовидця стає помітно, що
центр уваги, ба навіть лояльність автора зміщується щоразу далі на схід,
врешті-решт майже повністю прив’язуючись до лівобережної Гетьманщи
ни. Але оскільки Ракушка-Романовський сформувався як особистість тоді,
коли Україну сприймали як єдину козацьку країну, що охоплює обидва бе
реги Дніпра, він не виказував особливого бажання наголошувати нові реа
лії. Мало того, не маючи за плечима гуманістичного вишколу, який давала
Києво-Могилянська колегія та польські школи й академії, він не описував
світ за допомоги національної термінології (зокрема, в його розумінні, «на
род» означав будь-яку групу людей, а не націю). Панівна ідентичність, якої
дотримувався Ракушка-Романовський, була насамперед соціяльною (ко
зацтво), а не національною. Ця ідентичність виконувала важливу для ко
зацької самоідентифікації функцію, відмежовуючи еліти Гетьманщини від
руських еліт Речі Посполитої, з одного боку, та від мешканців Московської
держави, з другого.
Мала Росія
З руської традиції козацька Україна успадкувала поняття
«руського народу», а також міцну прив’язку до православ’я. Якщо ці ком
поненти відрізняли лівобережне козацтво від поляків, то відносно моско-
витів, що також сповідували православ’я й усвідомлювали свої руські коре
ні, їм таку функцію виконати не вдавалося. Московське православ’я, певна
річ, відрізнялося від київського православ’я, а московська ідентичність не
була тотожною руській ідентичності в Речі Посполитій, але нова політич
на ситуація все-таки створювала проблеми для націєтворчого проекту в
Гетьманщині, зіпертого на руських витоках і православ’ї. «Малоросійська»
термінологія, яку вперше розробило київське духівництво в 1620-ті роки,
пропонувала розв’язок проблемам, з якими зіткнулись освічені еліти Геть
манщини. Застосовуючи цю термінологію, українські світські та духовні
еліти могли артикулювати свою ідентичність відносно Москви, уникаючи
крайнощів опертого на понятті «Росія» дискурсу Теофана Прокоповича,
який майже не залишав можливостей відмежувати русинів од московитів.
Мало того, ця термінологія торувала шлях до компромісу між українською
ідентичністю козаків і руською ідентичністю київських інтелектуалів, на
кладаючи обмеження на український дискурс козацтва, яке віддавало пе
ревагу соціяльним категоріям перед національними.
25-15-569
Збі