Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 372

8 . Русь, Малоросія, Україна
не зийшли на Задніпря»56. Інколи Ракушка писав про «всю Україну», але
найчастіше вживав термін «Україна» без жодних уточнень на позначення
Лівобережної України, яку також називав «Задніпря» та «сегобочна Укра­
їна». Крім того, Ракушчина «Україна» охоплювала Сіверщину з центром у
Стародубі та Запорожжя із козацьким центром - Січчю, а отже, поступово
зміщувалася на схід - на землі, що опинилися під царевим протекторатом.
Правобережжя й далі було частиною України, але в широкому значенні
цього терміна, тоді як у літописі чільне місце займає вузьке значення, яке
стосувалося тільки лівобережної Гетьманщини.
Зміщення територіяльної ідентичности добре ілюструється тим, як
Ракушка вживає слова «наш» і «наші». Якщо в перших записах, які стосу­
ються 1649,1662 та 1663 років, літописець уживає висловів «наша земля» і
«наш люд», ведучи мову про територію і людність усієї козацької України,
в пізніших записах він майже винятково цими фразами називає населен­
ня і козацькі війська Лівобережної України. Приміром, у записі за 1692 рік
чітко розмежовує лівобережних і правобережних козаків, використовую­
чи слово «наші» лише щодо перших: «И розділившись на двоє, [Семен]
Палій своїх послал до короля, а наше войско до їх царских величеств»57.
Зазвичай Ракушка використовує різні терміни на позначення москов­
ських сил (які згадуються в літописі як «Москва», «войска московскіе» або
«люде царств») та козаків, яких називає «наши войска», «войска козац-
кіе» або «войска наши козацкіе». Він також розрізняє козацько-україн­
ську і московську культуру. Ось як він коментує в 1682 році кончину царя
Фьодора Алєксєєвіча: «[Цар] великую любов до нашого народу міл, бо и
набоженства на Москві нашим напівом по церквах и по монастирах от-
правовати приказал, и одежу московскую отмінено, але понашому носити
позволил»58. Утім, варто зауважити, що Ракушка дедалі частіше називає
московські війська «нашими», зокрема коли лівобережне козацтво та цар­
ські сили брали участь у спільному поході проти турків або татар. Почи­
наючи від 1680-х років літописець долучає до свого наративу докладний
опис подій у Москві , тоді як Варшава цілковито зникає з його поля зору.
Щонайменше один раз він говорить про правителів Московії як про «мо­
нархов наших московских»59.
56 Там само, с. 121.
57 Там само, с. 153.
58 Там само, с. 135.
59 Там само, с. 145.
ЗбО