Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 371

Між Україною та Руссю
єрідністю у викладі подій описуваного періоду, даючи нам гарне уявлення
про погляди й ідентичності козацької старшини по обидва боки Дніпра54.
Літопис Самовидця не залишає сумнівів, що на початок 1670-х років
(коли Ракушка заходився робити щорічні записи, а Московія і Річ Поспо­
лита поділили козацьку Україну) поняття України та українська ідентич­
ність уже міцно вкорінилися у свідомості козацької старшини - мало того,
вони усунули майже всі зовнішні елементи руської ідентичности з неї.
Ракушка використовує слова «Русь» і «руський» навіть рідше за Єрлича.
В його випадку ці терміни обмежуються сферою Православної церкви і
таких пов’язаних із нею тем, як календар богослужінь. Натомість у тексті
спостерігаються неспростовні прояви козацької ідентичности та міцної
прив’язаности до України як до землі козаків. Кордони України (як у ретро­
спективному описі подій 1648-1671 років, так і в записах за 1672-1702 роки)
чітко узгоджуються зі Зборівською угодою 1649 року. Автор жодного разу
не вживає термін «Україна» на позначення будь-яких земель за межами
зборівських кордонів і чітко розрізняє Україну, з одного боку, та Волинь і
Поділля, з другого. Виглядає, ніби козацька еліта Гетьманщини майже по­
вністю стерла з пам’яті значення, яке цей термін мав до 1648 року, охоплю­
ючи всі прикордонні воєводства Польського королівства. Єдність козацької
України виступає одним із першочергових пріоритетів серед лояльностей
і цінностей автора. Ракушка відверто не схвалював умови Андрусівського
перемир’я, згідно з якими Правобережжя відступалося Польщі, прихильно
відгукуючись про протест свого покійного керівника гетьмана Івана Брю-
ховецького проти перемир’я. Згідно з Літописом Самовидця, гетьмана спо­
кусила обіцянка Дорошенка «цале уступити гетманство усего, толко жеби
вкупі зоставало козацтво». Тому, вів далі літописець, «Бруховецкій гетман
дался намовити и почал брати ненависть на Москву»55.
Поділ України вздовж Дніпра не завадив Ракушці-Романовському ви­
користати назву «Україна» на позначення обох частин козацької території.
Проте спустошення Правобережжя протягом 1670-х років та початок Руї­
ни, яка спонукала багатьох козаків (до них належав і сам Ракушка) пере­
селитися на Лівобережжя, не могли не залишити сліду на сприйнятті ним
подій. Описуючи долю Правобережжя в записі за 1675 рік, він зазначив:
«И так тая Україна стала пуста, бо остаток тих людей Побужа и торговича-
54 Про Романа Ракушку-Романовського див. «Вступ» Ярослава Дзири до видання Літопис
Самовидця, Київ, 1971, с. 9-42, зокрема с. 20-22.
55 Див.: Літопис Самовидця, с. 103.
359