Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Seite 363

Постання України
Що ж за «Україну» Боплян представив західному загалу в своїх творах і
на своїх картах? Хоча в назві іббо року Україну описано як сукупність поль­
ських провінцій од Семигороду до московського кордону, Боплянів нара-
тив зосереджено на Наддніпрянщині: від Києва на півночі до Запоріжжя та
земель під контролем кримських татар на півдні. Тому більшість репринтів
і перекладів Боплянової книжки виходили під заголовками, в яких наголо­
шено Дніпро, запорозьких козаків і кримських татар - головні прикмети
Боплянової «України». Ширше означення України відображено на картах
французького інженера, адже на всіх них використано цю назву. На карті
1650 року, що називалася «Delineatio Specialis et Accurata Ukrainae», показа­
но Київське, Брацлавське, Подільське, Волинське і частково Руське (Покут­
тя) воєводства. Інша карта, датована 1658 роком, має назву «Typus Generalis
Ukrainae sive Palatinatuum Podoliae, Kioviensis et Braczlaviensis terras nova
delineatione exhibens». На ній показано території трьох воєводств, перелі­
чених у назві35. Чому Боплян вважав їх частинами України? Можливу від­
повідь знаходимо на іншій його карті, виготовленій 1648 року під назвою
«Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus
Provinciis»36. Отже, Боплян використовував термін «Україна» на позначен­
ня всіх провінцій Польського королівства, які так чи так межували з не-
заселеним або малозаселеним степовим регіоном («campus desertorum»)
і утворювали степове прикордоння Речі Посполитої. В цьому сенсі термін
«Україна» використовувався в офіційних польських документах принай­
мні від 1580 року, коли король Стефан Баторій видав указ, у якому згадано
Руську, Київську, Волинську, Подільську та Брацлавську Україну. Король,
своєю чергою, дотримувався традиції, що тяглася щонайменше з XII сто­
ліття, коли руський літописець зробив запис за 1187 рік про Переяславську
Україну. Термін «україна» набув значення «степове прикордоння» не тіль­
ки в українській та польській, а й у російській мовах, адже московити нази­
вали «україною» тільки своє степове прикордоння, користуючись іншими
назвами на позначення земель, що межували з заселеними регіонами Ве­
ликого князівства Литовського та Польського коро лівства37.
Такими були історичні витоки терміна «Україна», який зажив попу-
лярности в Західній Европі завдяки численним репринтам і виданням Бо­
плянової книжки та карт. Сам Боплян використовував його на основі влас­
35 Там само, с. хххіі, х х х у і .
36 Там само, с. ххіх.
37 Термін «Україна» застосовували й на означення інших, нестепових прикордонь. Приклади
його використання в джерелах XVII століття див. у: Шелухин, Україна, с. 156-162.
351