Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Página 360

8 . Русь, Малоросія, Україна
спільною рубрикою «римлян», «латинян» або «ляхів», таким чином ви­
тискуючи прибічників унії за межі руської ідентичносте, означуваної за
допомоги конфесійної термінології. Проте навіть православні полемісти
мусили визнавати існування ще однієї, неправославно!’ Русі - бодай тому,
що поляки по-різному ставилися до православних та уніятів. Ось як опи­
сав цей неспростовний факт один тогочасний православний письменник:
«Ляхи уніятов руссю, греками зовут, хоч уніяти римськую віру держать, а
нас православних русь і греков, за поган, схизматиков, невірних, отщепен-
цов от папіжа і от православія менують непрестанно»27.
Перехід наприкінці XVII - на початку XVIII століття єпископів і біль-
шости православного духівництва та вірян Речі Посполитої в унію відчут­
но ослабив суперечку між православними й уніятами за право називати­
ся русинами. Завдання представляти руську традицію успадкувала від
православних унійна церква, яка стала найбільшою руською інституцією
цього регіону. Навернення в унію, яке відбулося настільки безболісно по­
части завдяки тому, що православним пообіцяли, що «свята, пости і об­
ряди лишаться у вас по-давньому, і ніякої зміни ні в чому не буде (як дехто
видумує)»28, означало, що польські еліти далі сприймали новонавернених
як членів посутньо руської, або «грецької» церкви. Означало воно і те,
що новонавернені уніяти далі сприймали католицьку церкву як посутньо
польську. Власне, під цим оглядом нічого не змінилося від 1680 року, коли
один русин заявляв католицькому священику: «Так як мій батько не кла­
нявся ляському богові, так і я не буду»29. В очах уніятів католицтво тісно
пов’язувалося не тільки з польською ідентичністю, а ще й зі шляхетським
станом, позаяк саме польська або полонізована шляхта часто заохочувала
своїх руських підданців переходити в католицтво, що відтак тягнуло за со­
бою набуття ними польської ідентичности замість руської. «Андрій Басій в
Острові, - повідомляв у 1763 році один унійний священик, - взятий до пан­
ського двору, за намовою людей з панського двору став [з русина] поляком.
Ілько Пекара в Черниці з панського наказу став [з русина] поляком»30.
27 Див. уривки з цього твору, написаного в Речі Посполитій наприкінці іббо-х або на початку
1670-х років, у кн.: Правда про Унію. Документи і матеріали, 2-ге вид., Львів, 1968, с. 67-71,
зокрема с. 71.
28 Див. уривок із універсалу, виданого 25 серпня 1700 року галицьким старостою Юзефом
Потоцьким мешканцям Збаразької волости: там само, с. 76.
29 Див. розповідь про конфлікт між ксендзом і вірянами руської церкви в Жидачеві: там само,
с. 74. В документі не зазначено, православною чи унійною була ця церква, але той факт, що
її відвідав ксендз, підказує, що йдеться, найпевніше, про унійну.
30 Див. уривок із повідомлення: там само, с. 88.
348