Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 358

8 . Русь, Малоросія, Україна
Шумлянський таємно прийняв унію. Так само 1679 року вчинив перемись-
кий єпископ Інокентій Винницький, який у 1691-1693 роках першим се­
ред ієрархів перевів свою єпархію в унію. Його шляхом у 1700 році пішла
львівська єпархія, а 1702 року - луцька. За десять років ченці найбільшого
православного монастиря регіону - Почаївської лаври - також перейшли
в унію. Отож на території Речі Посполитої вціліла однісінька православ­
на єпархія - могилівська, яка також мала юрисдикцію над православною
людністю колишньої полоцької єпархії. Проте навіть могилівська єпархія
станом на 1777 рік володіла всього-на-всього 22% церков, які не належа­
ли протестантам. Унійні парафії становили 68%, а католицькі - ю%. На
кінець 1780-х років православ’я сповідували лише 3,5% всього населення
Речі Посполитої22.
У перші десятиліття XVIII століття унійні єпархії та парафії Речі Поспо­
литої мало відрізнялися від православних. Головна відмінність полягала
в юрисдикції, завдяки чому перехід в унію був відносно легким процесом.
Реформування новонавернених парафій відповідно до принципів Контр­
реформації почалося на синоді 1720 року в Замості. Його ухвали вимага­
ли не тільки, щоб унійні священики й віряни прийняли «АІ^ие» до свого
нового символу віри та згадували папу римського під час богослужінь, а
й забороняли приймати таїнства від православних священиків. Натомість
їм дозволялося приймати таїнства від католицького духівництва23. Синод
у Замості провів чітку конфесійну межу між уніятами та православними,
які далі практикували той самий обряд і користувалися тією самою мовою
богослужіння. На думку багатьох науковців, Замойський синод спрямував
унійну церкву на шлях латинізації, впровадивши в її практики численні
католицькі обряди й традиції. Латинізація означала культурн у полоніза­
цію унійної ієрархії, зокрема єпископів і чернецтва, яке в 1743 році зорга­
нізували в один керований із Риму орден василіян. Як уже було зазначено,
василіяни займалися друкарством та освітою, сприяючи збереженню тра­
диційної книжної культури та церковнослов’янської мови. Проте їх теж не
оминула культурна полонізація, вони вели навіть перед у прийнятті латин­
ських практик. Особливо це стосується Білорусі, де унія закріпилася наба­
22 Сагановіч, Нарьіс гісториі Беларусі, с. 292-294, 404. Про перехід православних єпархій
України в унію див.: Григорій Лужницький, Українська церква між Сходом і Заходом, Філа­
дельфія, 1954, с. 396-406; Атанасій Великий, 3 літопису християнської України, кн. 5, Рим,
1972, с. 229-272; кн. 6, Рим, 1973, с. 29-56.
23 Про ухвали Замойського синоду див. у: Великий, 3 літопису християнської України, кн. 6,
с. 129-154.
346