Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy

8 . Русь, Малоросія, Україна Руська православна шляхта, яка до того ж була частиною політичного класу Речі Посполитої і загалом поділяла спосіб життя й ідеали шляхет ського стану, часто-густо проявляла готовність зректися віри своїх предків, коли справа доходила до дискримінації на релігійних підставах. 1673 року православна людність Речі Посполитої втратила право отримувати шля хетський статус. У 1717 та 1733 роках релігійним інакодумцям - не като ликам заборонили брати участь у Сеймі. За таких обставин православні шляхтичі воліли переходити в лоно панівної Католицької церкви. Вони перестрибували через унійне «чистилище», залишаючи потерпати в ньому нешляхетські сеґменти руського суспільства. Поняття руського народу-на- ції як спільноти шляхти, духівництва, міщан та козаків, об’єднаних спіль ною лояльністю до православної церкви, яке виступило на чільний план під час повстання Хмельницького і зберігало статус важливого параметра національної ідентичности Гетьманщини, не знайшло собі місця в Речі По сполитій XVIII століття. Ідентичність руської шляхти цього періоду потріб но дослідити детальніше, але добре зрозуміло, що протягом XVIII століття більшість її представників приєдналася до лав польсько-литовського «на- роду-нації» не лише в політичному, а й у релігійному, мовному та куль турному сенсах. Вони виказали справжній польський патріотизм під час поділів Польщі, як-от руські учасники ультракатолицької Барської конфе дерації 1768 року або лідер повстання 1794 року Тадеуш Косцюшко - уро дженець білоруської Берестейщини. їхній регіональний патріотизм (ли товський або український у вузькому розумінні цього слова) не завадив їм стати повноцінними членами нової польської нації14. Руське міщанство також не уникло дискримінації з боку польсько-ли товської держави та суспільства. 1699 року православним містянам заборо нили входити до складу магістратів королівських міст. Утім, загалом статус руських містян різнився від міста до міста. На території нинішньої Білорусі русини становили близько 8о% міського населення, тому дискримінувати їх було важко. Там існували спільні цехи, які очолювали цехмістри «рим ського», «руського» і протестантського віровизнань15. Тяжчим було стано вище руських містян у таких важливих центрах міжнародної торгівлі, як Львів, де до середини XVIII століття русинам не дозволяли мати своїх пред ставників у магістраті. Магістрат знехтував королівським указом 1572 року, 14 Сагановіч, Нарыс гісториі Беларусі, с. 29; Яковенко, Нарис історії України, с. 266-267. 15 Див.: А. С. Котлярчук, Праздничная культура в городах России и Белоруссии XVII в., С.-Петербург, 2001, с. 39 - 45 ; пор.: Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі: зтнаканфесійньїя і сацыякулътурныя стэрэатыпы (Х-ХУІІ ст.), с. 104. 340

Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 352