Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 350

8 . Русь, Малоросія, Україна
тові прийняти бунтівних русинів як рівних собі. Обидва чинники призвели
до того, що Гадяцька угода зазнала краху, а Виговський 1659 року втратив
гетьманську булаву10.
Нового гетьмана, сина Богдана Хмельницького Юрія, обрали зі схва­
лення Москви, але 1660 року він перейшов на бік Речі Посполитої. Така
раптова зміна курсу розколола козацьку старшину, частина якої під про­
водом полковника Якима Сомка зберегла вірність цареві. Відтак настав
період, відомий в українській історіографії як Руїна. Московські війська
воювали з польсько-литовськими за контроль над Наддніпрянщиною. І
тим, і тим допомагали протиборчі групи козацької старшини - кожна на
чолі зі своїм гетьманом. Андрусівське перемир’я (1667) між Московією та
Річчю Посполитою поділило Гетьманщину на дві частини: землі Лівобе-
режяся разом із Києвом (спочатку тимчасово, а потім на постійно) відійшли
до складу Московії, а решта козацьких земель залишилася під польською
владою. Спробу козацтва відновити контроль над обома частинами Геть­
манщини очолив гетьман Петро Дорошенко (1665-1676), спираючись на
турецьку допомогу. Попри обіцянки Стамбула надати військову допомогу,
вона виявилася недостатньо сильною, щоб розбити московське військо та
лівобережні полки, які його підтримували. 1676 року Дорошенку довелося
здатися в руки лівобережного гетьмана і вирушити у заслання до Моско­
вії. Десятиліття ненастанних воєн спустошили Наддніпрянщину, а надто
знелюднене Правобережжя, яке вважалося за нічийну смугу - нейтральну
зону між двома ворожими державами та козацькими угрупованнями11.
Укладення в 1686 році Вічного миру стало для руських еліт чітким сиг­
налом того, що період безперервних воєн між Варшавою та Москвою до­
бігав кінця, а отже, кордон уздовж Дніпра затримається надовго. Відтак
козацькі еліти мали пристосовуватися до нових обставин або перебиратися
в лівобережну Гетьманщину. Коли в 1620-х роках православна шляхта по­
чала вимагати для русинів рівних прав із польським та литовським наро­
дами - себто націями-засновниками Речі Посполитої, - вона впровадила в
тогочасний політичний дискурс дуже особливу модель нації. В документах,
що стосувалися Люблінської унії (1569), «народом», чи пак «обома наро­
дами», називали (шляхетське) населення двох держав, які уклали унію -
10 Огляд політичних процесів в Україні 1654-1659 років, див. у кн.: Тетяна Яковлева, Геть­
манщина в другій половині 50-хроків XVII століття. Причини і початок Руїни, Київ, 1998.
11 Про Андрусівське перемир’я та політичні стратегії Дорошенка див.: Дмитро Дорошенко,
Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности, Нью-Йорк, 1985.
зз8