Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 339

7 - Винайдення Росії
не можна передавати жодною іншою мовою, крім церковнослов’янської.
Дотримуючись такого погляду, вони брали приклад з творів Івана Вишен-
ського, написаних наприкінці XVI - на початку XVII століття: полемізу­
ючи з польським єзуїтом Пьотром Скарґою, який доводив, що церковно­
слов’янська не може бути мовою релігійної дискусії, Вишенський ствер­
джував, що спасіння можливе тільки через церковнослов’янське письмо.
Від часів Вишенського руське православ’я, безсумнівно, перейняло чималу
частину західної науки і довело церковнослов’янську мову до рівня, на яко­
му вона стала придатною для ранньомодерної релігійної дискусії, проте
старообрядцям була ближчою руська культура початку XVII століття, яка
відчувала відразу до західних зразків, аніж її самовпевненіша версія кінця
цього століття.
Яскравий приклад характерної антизахідної орієнтації старообрядни­
цтва дає його найвидатніший ранній лідер протопіп Аввакум137 у комента­
рях щодо нових тенденцій у московському іконописі. Під впливом Києва та
прямих контактів із Заходом в останні десятиліття XVII століття москов­
ський іконопис зазнав докорінних змін. Серед мешканців Москви здобули
популярність реалістичні зображення іконописних персонажів. За іронією
долі, один із перших проявів громадського невдоволення «стандартизаці­
єю» церковних практик, яку розпочав Нікон, виник саме внаслідок його
указу конфіскувати в московитів західні священні образи і написані під
західним впливом ікони. Із часом і патріярх, і царський двір самі зазна­
ли західного впливу; Оружейна палата стала центром нового іконопису, де
працювали такі світила нового російського мистецтва, як Сімон Ушаков138.
Настала черга Ніконових опонентів протестувати проти «згубного» захід­
ного впливу. Аввакум ганьбив нові тенденції, вказуючи на їх чужоземне по­
ходження:
пишут спасов образ Еммануила, лице одутловато, уста червонная, власы
кудрявые, руки и мышцы толстые, персты надутые, тако же и у ног бедры
толстыя, и весь яко немчин брюхат и толст учинен, лишо сабли той при
бедре не писано. <...> А все то кобель борзой Никон, враг, умыслил, будто
137 Психологічний портрет Аввакума, який, вочевидь, потерпав від якогось психічного роз­
ладу, див. у: Кінан, «Аввакум: історія безум ства» у його ж: Російські історичні міти, с. 274-
288.
138 Про Ушакова див.: Engelina S. Smirnova, «Simon Ushakov - “Historicism” and “Byzantinism”:
On the Interpretation of Russian Painting from the Second Half of the Seventeenth Century», у кн.:
Religion and Culture in Early Modern Russia and Ukraine, c. 169-183.
326