7- Винайдення Росії
були Симеон Полоцький і Стефан Яворський, боролися проти прихильних до протестантства кліриків на кшталт Теофана Прокоповича. Утім, не викликає сумнівів те, що всі кияни об’ єдналися в жорсткому несприйнятті старообрядництва. Одного з них- Димитрія Туптала, якого Пьотр викликав із України і призначив спершу на Тобольський, а потім на вакантний Ростовський престол- Церква згодом канонізувала саме за його зусилля в боротьбі проти старообрядців.
Якщо старообрядництво XVII- початку XVIII століття не становило добре зорганізованого масового руху, то чим же воно було? Роберт Крамі звернув увагу на наявність складної культурної системи( чи систем) у старообрядницькому світі, яку формували й підтримували тексти, що їх продукували в таких чільних центрах руху, як Виґівська громада на півночі Росії132. Ця « текстуальна спільнота », яка переписувала ті самі тексти, ділилася й обмінювалася ними, створила дискурс, який допомагав побудувати альтернативу офіційній культурі й ідентичності. Особливий інтерес під цим оглядом становить трактування, що його Боріс Успенський дав старообрядництву як прояву конфлікту між двома культурними системами: одну втілювали кияни, що перебували на імперській службі, а другу обстоювали поборники старомосковських звичаїв. На думку Успенського, це був конфлікт між суворим, негнучким сприйняттям священних знаків і священних текстів як отриманих від Бога( цього погляду дотримувалися старообрядці) і конвенційним ставленням до священних текстів і знаків, яке обстоювали кияни. Ось що писав із цього приводу Успенський: « Старообрядці при цьому зберігають те ставлення до знака, яке було усталеним у Московській Русі. Тоді як новообрядці великою мірою потрапляють під уплив польської барокової культури( позаяк серед новообрядців багато вихідців із Південно-Західної Русі). Отже, конфлікт між старообрядцями і новообрядцями постає як конфлікт між східною і західною культурними традиціями » 133.
Як засвідчила дискусія довкола « Євангелія учительного » Кирила Транквіліона-Ставровецького, що відбулася 1627 року в Москві, конфлікт між цими двома підходами мав довгу передісторію. Книгу засудили і спали
132Див.: Crummey, « Interpreting », с. 147-48; Crummey, « The Miracle of Martyrdom: Reflections on Old Believer Hagiography », у кн.: Religion and Culture in Early Modem Russia and Ukraine, c. 132-145. Пор.: Crummey, The Old Believers and the World of Antichrist: The Vyg Community and the Russian State, 1694-1855, Madison, Wis., 1970. 133Uspensky, « Schism and Cultural Conflict », c. 110( рос. вид.: Успенский, « Раскол и культурный конфликт XVII века », с. 337).
3 2 4