Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 329

7 - Винайдення Росії між царюваннями куди успішнішого Васілієвого батька Івана III та Васілі- євого сина Івана IV Грізного? Причина полягає в тогочасному переконанні, що Васілій III був першим правителем Московії, який прийняв титул царя, що його визнав за ним Максиміліян І. Петрова історіографічна ініціяти- ва дала мізерні результати, але в 1718 році Максиміліянів лист, написаний 1514 року, надрукували у Петербурзі й розіслали примірники до чужозем­ них посольств столиці114. А що Пьотр збирався прийняти титул, яким у той час володів тільки габсбурзький імператор, то Максиміліянове визнання царевого титулування набувало величезної ваги. Ніхто, звісно, не ставив під сумнів Петрового титулу царя, але той захотів імператорського титу­ лу. Він стверджував, що ці два титули є тотожними, і перший із них було надано його предкам (хай навіть він був Романовим, а ті - Рюриковичі) на початку XVI століття, але в лихоліття Смутного часу царі його позбулися. Тепер же, повернувши втрачені тоді землі (так виправдовували анексію Інґерманландії), Пьотр відновлював не тільки пошматовану імперію, а й імператорський титул. Попри всю тогочасну вестернізацію російської полі­ тичної думки, головним обґрунтуванням нових територіяльних здобутків і далі служило вотчинне право. Надання Петрові титулу «імператора всеросійського» було ще одним реверансом у бік московської політичної традиції та відмовою зректися дав­ нього статусу московських правителів як самодержців усієї Русі. Прийняття цього титулу ст ало сигналом повернення царів до традиції, що існувала до 1654 року і полягала у величанні себе самодержцями всієї Русі - практики, яку облишили на користь двочленної форми (Великої та Малої Русі), а по­ тім тричленної (Великої, Малої та Білої Русі). Тепер усі Русі злилися в одну, яка розтяглася на всі нові територіяльні здобутки імперії, серед яких були й прибалтійські провінції. Традиційний термін «Русь» просто-на-просто за­ мінили елінізованою формою «Россия», яка відображала нові звичаї доби. Слово «Россия» звучало по-чужоземному, тож добре пасувало до також чу­ жоземного слова «імперія», яке тепер уживали замість «царства» як офі­ ційну назву держави. Так поряд із імператором Священної Римської імперії з’явився всеросійський імператор, чий титул був чимось новим, бо означу­ вав імперію в етнонаціональний спосіб, але в свідомості Петра мав також певні історичні паралелі. У промові з приводу прийняття титулу, виголо­ шеній під час церемонії, Пьотр закликав підданців, аби ті, сподіваючись на мир, готувалися до війни, «смотря на примеры других государств», які 114 Про те, як Пьотр тлумачив російську історію, див. у: Погосян, Петр /, с. 183-206. зіб