Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 329
7 - Винайдення Росії
між царюваннями куди успішнішого Васілієвого батька Івана III та Васілі-
євого сина Івана IV Грізного? Причина полягає в тогочасному переконанні,
що Васілій III був першим правителем Московії, який прийняв титул царя,
що його визнав за ним Максиміліян І. Петрова історіографічна ініціяти-
ва дала мізерні результати, але в 1718 році Максиміліянів лист, написаний
1514 року, надрукували у Петербурзі й розіслали примірники до чужозем
них посольств столиці114. А що Пьотр збирався прийняти титул, яким у той
час володів тільки габсбурзький імператор, то Максиміліянове визнання
царевого титулування набувало величезної ваги. Ніхто, звісно, не ставив
під сумнів Петрового титулу царя, але той захотів імператорського титу
лу. Він стверджував, що ці два титули є тотожними, і перший із них було
надано його предкам (хай навіть він був Романовим, а ті - Рюриковичі) на
початку XVI століття, але в лихоліття Смутного часу царі його позбулися.
Тепер же, повернувши втрачені тоді землі (так виправдовували анексію
Інґерманландії), Пьотр відновлював не тільки пошматовану імперію, а й
імператорський титул. Попри всю тогочасну вестернізацію російської полі
тичної думки, головним обґрунтуванням нових територіяльних здобутків і
далі служило вотчинне право.
Надання Петрові титулу «імператора всеросійського» було ще одним
реверансом у бік московської політичної традиції та відмовою зректися дав
нього статусу московських правителів як самодержців усієї Русі. Прийняття
цього титулу ст ало сигналом повернення царів до традиції, що існувала до
1654 року і полягала у величанні себе самодержцями всієї Русі - практики,
яку облишили на користь двочленної форми (Великої та Малої Русі), а по
тім тричленної (Великої, Малої та Білої Русі). Тепер усі Русі злилися в одну,
яка розтяглася на всі нові територіяльні здобутки імперії, серед яких були
й прибалтійські провінції. Традиційний термін «Русь» просто-на-просто за
мінили елінізованою формою «Россия», яка відображала нові звичаї доби.
Слово «Россия» звучало по-чужоземному, тож добре пасувало до також чу
жоземного слова «імперія», яке тепер уживали замість «царства» як офі
ційну назву держави. Так поряд із імператором Священної Римської імперії
з’явився всеросійський імператор, чий титул був чимось новим, бо означу
вав імперію в етнонаціональний спосіб, але в свідомості Петра мав також
певні історичні паралелі. У промові з приводу прийняття титулу, виголо
шеній під час церемонії, Пьотр закликав підданців, аби ті, сподіваючись
на мир, готувалися до війни, «смотря на примеры других государств», які
114 Про те, як Пьотр тлумачив російську історію, див. у: Погосян, Петр /, с. 183-206.
зіб