Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 328

Російська імперія йому, зверталися до нього як до «імператора». Єлєна Поґосян продемон­ струвала, що Пьотр почав гратися з ідеєю проголошення себе імператором наприкінці XVII століття після Азовських походів на турків, повернувся до неї після перемог над шведами в 1708-1709 роках і нарешті зважився вті­ лити її близько 1717 року, відклавши офіційне прийняття цього титулу до закінчення Великої північної війни зі шведами112. Хронологія Петрового зацікавлення титулом імператора показує, що в його свідомості цей титул і поняття імперії було тісно пов’язано з війною, військовою перемогою і здобуттям нових територій. Цю ж ідею наголошувало російське слово, яке в тодішніх офіційних документах і виданнях уживали, щоб передати зна­ чення латинського слова «imperator» - «присноприбавитель», що можна перекласти як «той, хто постійно додає або збільш ує». Малося на увазі те, що Пьотр приєднав нові землі до давнього царства, яке відтак стали вважа­ ти імперією. Петрові здобутки на Балтиці мали справді довгочасне страте­ гічне значення, але, якщо міряти за розміром приєднаних територій, він посідає лише четверте місце після трьох сво'іх попередників: Івана III, який здолав та захопив Твер і Новгород; Івана IV, який інкорпорував волзькі ханати і «завоював» Сибір; і Петрового батька Алєксєя Міхайловіча, що «додав» Смоленськ, Київ і Лівобережну Україну. Пьотр та його ідеологи мали добре усвідомлювати ці факти, тому новий титул обґрунтовували по­ кликанням на давню московську традицію, яка буцімто урвалася під час Смути. На церемонії присвоєння Петрові нового титулу говорилося, що той успадкував його від предків, позаяк уперше московських царів так титулу­ вати почав імператор Священної Римської імперії Максиміліян І113. Що за історичні реалії лежали в основі міркувань Прокоповича, який виклав цю аргументацію в ухвалах Синоду; Петра Шафірова, який написав промови для церемонії; і Теодосія Яновського (ще одного киянина), який виголосив промову із такою аргументацією? Вочевидь, вони дотримува­ лися історичних поглядів свого володаря і прагнули завбачити бажання самого царя. Іще 1708 року, коли Пьотр гадав, що Велика північна війна наближається до кінця, і всерйоз замислився про прийняття імператор­ ського титулу, він наказав підготувати історію «російської держави», що починалася б від правління Васілія III. Чому Пьотр уважав таким важли­ вим царювання Васілія III, яке в історичних наративах зазвичай губиться 112 Аналіз процесу присвоєння цареві нового титулу та введення нових форм звернення див. у кн.: Погосян, Петр І, с. 220-229. 113 Див. англійський переклад уривків зі звернення до царя, в якому його просили прийняти новий титул, у кн.: Greenfeld, Nationalism, с. 196. 22* 315