Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | страница 326

У пошуках вітчизни
ці, як і римляни та пізніше поляки105. Зрозуміло, кордони вітчизни могли
змінюватися разом зі змінами кордонів держави. Приміром, на думку Про­
коповича, Олександр Невський «отродил Россию и сия ея члены, Ингрию,
глаголю, и Карелию, уже тогда отсещися имевшия, удержал и утвердил в
теле отечества своего»106. Ось так, як часто траплялося у Прокоповичевих
проповідях, уявлення про вітчизну і Росію зливалися в одне поняття. Вже
було зазначено, що уявлення про Росію мало виражену національну коно­
тацію в проповідях Прокоповича, адже він уважав Росію за «общенародное
имя», часто зіставляв її з іншими націями і принагідно називав народом107.
Поняття Росії як вітчизни пов’язувало поняття російського монарха (над-
важливе для Прокоповича) з поняттями російської держави («государ­
ство», «держава») та російського народу-нації.
Нове значення таких термінів, як «Росія» та «вітчизна», що його Про­
копович використовував у проповідях і творах після 1709 року, свідчило
про виникнення нової ідентичности в державі Романових - ідентичнос-
ти, яка базувалася не на лояльності до правителя або його держави, а на
лояльності нового типу до (прото)національного утворення. Прокопович
активно поширював такі нові терміни й поняття в численних промовах і
проповідях. Тим самим він вторував протестантським проповідникам із
протилежного табору Великої північної війни, а також їхнім колеґам з ін­
ших частин Північної Европи. Всі вони своїми проповідями й творами ак­
тивно поширювали уявлення про вітчизну та поняття лояльности до неї108.
Поняття Росії як вітчизни та об’єкта лояльности для царевих підданців
мало неабиякий успіх у Московському царстві доби Петра, і в цьому успіху
нескладно добачити руку Прокоповича. Напередодні проголошення Ро­
сійської держави імперією Прокопович свідомо або несвідомо заохочував
«націоналізацію» вотчини московських царів. Цей процес набрав сили у
XVIII столітті водночас із «імперіялізацією» Московської держави, а збіг
цих двох тенденцій не міг не внести істотного замішання спершу в помис­
ли підданців російських імператорів, а відтак в інтерпретації дослідників
російської імперської історії.
105 Згадки про троянське, римське та польське «отечества» див. у: Прокопович, Сочинения,
с. 26,137.
106 Див.: «Слово в день святого благоверного князя Александра Невского», у кн.: Прокопович,
Сочинения, с. 100.
107 Див.: Прокопович, Сочинения, с. 52, 91,133,137.
108 Про розвиток і популяризацію поняття вітчизни в Північній Европі див.: Pasi Ihalainen,
«The Concepts of Fatherland and Nation in Swedish State Sermons from the Late Age of Absolutism
to the Accession of Gustavus III», Scandinavian Journal of History 28 (2003), c. 37-58.
22-15-569
313