У пошуках вітчизни
Мазепин учинок вже не як зраду царя( а таким був головний мотив першої грамоти), а як зраду вітчизни. Не дивно, що в усіх відомих нам грамотах і листах Пьотр писав винятково про « вашу »( а не « нашу ») вітчизну, чітко вказуючи, що « отечество » в його свідомості асоціювалося з особливим характером українського політичного дискурсу і не мало безпосереднього зв’ язку зі « всеросійською » політичною культурою та лексикою100.
Війна маніфестів між Петром і Мазепою впродовж місяців, які передували Полтавській битві, становить ідеологічне тло, на якому можна належно оцінити значення понять, ідей та образів, що їх використовував Прокопович у проповіді, виголошеній 24 липня 1709 року в присутності царя. Війна прямо зачепила Київську академію, адже всіх чужоземних( себто народжених за межами Гетьманщини) студентів місцевий московський воєвода за наказом царського канцлера вислав за польсько-литовський кордон101. Прокопович не міг не знати змісту принаймні деяких Мазепиних маніфестів та відповідей на них Петра і проросійського гетьмана Івана Скоропадського, зокрема у проповіді є згадка про Петрів маніфест до запорожців102. Прокопович явно розвивав деякі ідеї, висловлені в маніфестах, як-от мотив зради царя й вітчизни, яку вчинив Мазепа. Втім, попри незаперечні паралелі між проповіддю Прокоповича та маніфестами царя і нового гетьмана, між ним і його царським попередником в ідеологічній війні проти Мазепи були деякі важливі відмінності. Одна з найважливіших стосувалася уявлення про вітчизну, яку буцімто зрадив Мазепа. Якщо Пьотр мав на увазі малоросійську вітчизну, то Прокопович уважав за вітчизну, яку зрадив Мазепа, не Малоросію, а те, що Пьотр в одному з маніфестів назвав « Російською державою »( Прокопович загалом називав її « Росією »).
Поняття російської вітчизни, яке сконструював Прокопович, стало важливим ідеологічним нововведенням, бо не тільки передбачало потенційне переміщення лояльности « малоросійського народу » від Гетьманщини до « всеросійської » держави, а й упроваджувало новий об’ єкт вірности для решти населення цієї держави. З погляду Прокоповича( на відміну від погляду Петра), під Полтавою не було ні малоросійських, ні великоросій
100У листі до Фьодора Апраксіна від 30 жовтня 1708 року Пьотр пише про Мазепу так: « изменник и предатель своего народа »( див.: Письма и бумаги императора Петра Великого, т. VIII, вып. 1, № 2786, с. 253; Погосян, « И. С. Мазепа », с. 320). 101 Соловьев, История России, кн. 8, с. 268. 102У грамоті від 26 травня 1709 року цар звинуватив запорозьких козаків, зокрема, у бажанні викликати « разорения отчизне своей, Малороссийскому краю ». Текст грамоти див. у кн.: Письма и бумаги императора Петра Великого, т. IX, вип. 2, с. 907-914, зокрема с. 912.
311