7. Винайдення Росії
прав, які цар надавав Малоросії за Богдана Хмельницького, жодного разу не було порушено. Він стверджував, що Москва нічого не взяла з Малоросії і що « никоторый народ под солнцем такими свободами и привилиами и лехкостию похвалитися не может, как по нашей, царского величества, милости Малороссийский ». На Мазепине звинувачення в тому, що цар розмістив війська в Україні, щоб повністю прибрати її під свій контроль по війні, Пьотр відповів, що не має наміру залишати великоросійські війська в українських містах після закінчення кампанії. Він стверджував, що війська вже покинули деякі міста, а солдатів, які займалися безчинством і кривдили населення, було страчено. Насамкінець цар закликав своїх підданців із « малороссийского народа » підтримати його зусилля заради визволення « отчизны своей »- « Малороссийского края » 97.
У листі до запорозьких козаків Пьотр не тільки обіцяв підвищити щорічну платню, яку отримує кожен курінь Січі, до 1500 рублів, а й висловлював сподівання, що козаки « за отчизну свою и за православную веру и за нас стоять и богоотступного изменника Мазепы прелестей слушать не будете » 98. У грамоті від 21 січня 1709 року Пьотр зробив спробу підважити Мазепине твердження, нібито той хоче зробити Україну незалежною державою: цар заявив, що гетьман перекинувся на бік шведів не « для общей пользы народа Малороссийского и содержания вольностей их, и чтоб оному бы не быть ни под Нашею, ни под Польскою властию, но содержатися особливо свободному », а щоб віддати Україну в руки поляків. Пьотр закликав своїх малоросійських підданців не зважати на Мазепу та шведів, а підтримати великоросійські війська в їхній боротьбі з ворогом, « видя сию явную измену богоотступника Мазепы к предательству отчизны вашей в польское несносное ярмо намереваемую » 99. Пьотр явно зміщував наголос, характеризуючи
які спонукали його до війни: потреба повернути колишні московські землі, звільнити церкви, що їх силоміць відібрали лютерани, та боронити царську честь, на яку буцімто посягнули шведський король та його посли. Огляд звинувачень на адресу Петра та його відповідей на них див. у: Соловьев, История России, кн. 8, с. 250-252. 97 Текст цього указу див. у: Письма и бумаги императора Петра Великого, т. VIII, вып. 1, № 2816, с. 276-284;. Рігельман, Літописна оповідь, с. 539 ~ 545- У своїй грамоті Пьотр двічі згадував « отчизну ». В обох випадках ішлося про « їхню » вітчизну, себто вітчизну малоросіян, які були адресатами його послання. 98Цит. за: Соловьев, История России, кн. 8, с. 250. 99Текст цієї Петрової грамоти див. у: Письма и бумаги императора Петра Великого, т. IX, вип. 1, № 299, с. 38-41; Рігельман, Літописна оповідь, с. 565-567. Про образ Мазепи в офіційному та приватному листуванні царя за осінь 1708 року- зиму 1709 року див.: Погосян, « И. С. Мазепа », с. 315 ~ 323-
ЗЮ