У пошуках вітчизни
кого краю » цар проголошував свій рішучий намір запобігти поневоленню і зруйнуванню Малої Росії та оскверненню церков Божих. Інший мотив, до якого вдався Пьотр, щоб здискредитувати опонента, стосувався образу московського царя як захисника « малоросійського народу » від надужиття владою з боку козацької адміністрації. Звинувачення в зраді царських інтересів та кривдженні Війська Запорозького й « народу малоросійського » входило до переліку причин, які наводила Москва, усуваючи 1687 року з посади гетьмана Мазепиного попередника Івана Самойловича94. Тепер настала Мазепина черга бути звинуваченим у стягуванні несправедливих і тяжких податків із « малоросійського народу » заради власного збагачення. У тій чи тій формі всі ці три мотиви фігурували й розвивалися в численних маніфестах і грамотах, які Пьотр видавав наприкінці жовтня- на початку листопада 1708 року95.
Уперше Пьотр вжив термін « вітчизна », напевно, в указі від 6 листопада 1708 року, що був, безперечно, найрозлогішим документом, у якому він доводив свою правоту у справі з гетьманом. Його написано у відповідь на листи Карла XII і Мазепи до « малоросійського народу », що їх перехопили царські війська. У Петровому указі було зроблено спробу здискредитувати Карла XII й Мазепу як ворогів « малоросійського народу », які мали намір визискувати Україну економічно, а потім передати її Польщі або встановити самодержавну владу Мазепи, запровадити лютеранство й унію, щоб знищити православ’ я. На підтвердження цих заяв було наведено факти спустошення окупованих територій та грабежу православних церков Білорусі, що їх чинили шведські війська96. Окрім того, Пьотр запевняв, що стародавніх
94Текст царевої грамоти від 3 грудня 1690 року до чернігівського полковника Якова Лизогуба див.: там само, с. 501-502. 95 Див. цареві листи за цей період: там само, с. 53і ~ 535- Ідею кривди, які Мазепа завдав своєму народові, аби заручитися підтримкою « простолюду » і довести, що гетьман діє заради власної вигоди, а не для добра України, Петру підказав Мєншиков 26 жовтня в тому ж листі, в якому він повідомляв царя про Мазепину « зраду ». Див.: Соловьев, История России, кн. 8, с. 244. Про Петрове звинувачення Мазепи у зраді та суперечливі інтерпретації обома супротивниками Переяславської угоди див.: Orest Subtelny, « Mazepa, Peter I, and the Question of Treason », Harvard Ukrainian Studies 2, № 2( June 1978), c. 158-183. 96Поглиблюючи теми, започатковані в першому указі, цар та його помічники водночас розуміли, що мусять відреаґувати на звинувачення, що їх висунув проти них противник. У маніфестах, які видали Карл XII і Мазепа, стверджувалося, зокрема, що Пьотр листувався з папою римським, аби замінити у своєму царстві православ’ я на католицтво. Інші закиди стосувалися характеру війни, яку Пьотр вів зі Швецією, порушення з його боку стародавніх привілеїв і вольностей « малоросійського народу » та грабежу й спустошення власности українців, що їх чинили великоросійські війська. У відповідь на це Пьотр перерахував причини,
309