У пошуках вітчизни
голосив після переїзду до Петербурга в жовтні 1716 року. У « Слові похвальному », приготованому до першого дня народження царевого сина Петра Пєтровіча, київський проповідник закликав « российский народ » святкувати народження царевого сина, говорив про « российстий род » часів Боріса Ґодунова і звертався до своїх слухачів « россияне » 87. Пізніше Прокопович часто використовуватиме ці терміни в проповідях і творах петербурзького періоду. Він не захотів розглядати справу Мазепи як конфлікт між двома різними народами-націями і відтворив свої погляди на неї як на внутрішньоросійську справу в « Слові на похвалу... пам’ яті Петра Великого »( червень 1727 року), в якому підсумував головні події та здобутки Петрового царювання. У цьому творі « измену » Мазепи було розглянуто поруч із Донським і Астраханським повстаннями як внутрішньоросійські негаразди(« терзания ») 88.
Прокопович майже ніколи не сприймав Росію як багатонаціональну чи багатоетнічну державу. Здебільшого він уникав терміна « імперія » на позначення Росії, віддаючи перевагу термінам « держава » або « монархія ». В такий спосіб на посутньо імперську державу він накидав поняття етнічно та релігійно однорідного російського( руського) народу, яке київські вчені XVII століття викшталтували щодо своїх земель. У цієї київської « Россії » не було « російського монарха », і Прокопович знайшов досконале втілення київської православної мрії про власного монарха в перетвореній і перейменованій Московії Петрових часів. Ця стратегія посприяла виходу Росії на шлях модерного націєтворення, а Прокопович став невтомним будівничим і поширювачем національного образу Російської імперії.
У пошуках вітчизни
У проповідях і творах, написаних після Полтавської битви, Прокопович часто називає Росію « вітчизною »(« отечеством »). До цього терміна він удавався і раніше: ще в трагікомедії використовував одну з його форм- « отчество »- на позначення Володимирової спадщини, яку перейняв Мазепа89. Проте після 1709 року Прокопович використовує слово « отечество », щоб передати інше поняття, зіперте на латинському
87 Текст « Слова похвального » див.: там само, с. 38-48. 88Див. текст « Слова на похвалу... памяти Петра Великого »: там само, с. 129-146, зокрема
с. 133- 89Прокопович, Сочинения, с. 152.
3 0 7