Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Página 317

7- Винайдення Росії
що мала такого царя, як Пьотр («О благополучная о царе твоем Россия!»).
Росія буцімто переживала змішані почуття, спостерігаючи, як Пьотр безпо­
середньо рветься в гущу бою. Вона раділа і боялася: «Возрадовася и купне
вострепета Россия, узревши сие»75. У віршах, доданих до проповіді, Про­
копович заохочував Росію славити царя: «Тебъ же, монархо державный, /
Что в дар твоя Россия принесет и кия / Воспоет пъсни?»76. Так Росія пропо­
віді 1709 року не тільки змінила свої кордони, але й утратила контекстуаль­
ну автономію і абсолютну пріоритетність в ієрархії соціяльних, релігійних
і політичних лояльностей, яку мала в трагікомедії «Владимир». Зрада мо­
нарха в цьому контексті була рівноцінною зраді Росії. Саме в такій ганебній
ролі Мазепа, світило Росії з трагікомедії «Владимир», постає в проповіді
1709 року. «Лжет бо, сыном себе российским нарицая, враг сий и ляхолю-
бец. Хранися таковых, о Россио, и отвергай от лона твоего»77.
Прокопович був не одиноким письменником і проповідником, який
події під Полтавою розглядав крізь усеросійську призму. Ще один про­
дукт київської освіти, митрополит Стефан Яворський, приурочив подіям
1708-1709 років у Гетьманщині не тільки хвалебні проповіді, а й вірш про
зраду Мазепи («Іп уіїирегіит Ма7ерае»), у якому колишнього гетьмана зо­
бражено як отруйного та лукавого змія-відступника. Побудований як плач
матері-Росії, що осуджує зрадливого сина, вірш написано від імені всієї Ро­
сії, і то немає жодних сумнівів, яку саме Росію автор має на увазі78. В іще
одному творі про події 1708-1709 років, «Слові про перемогу над королем
шведським», Яворський створює образи Православної церкви та Росії, які
співають гімни на честь Пєтра. Яворський, як і Прокопович, уважав Мазепу
за зрадника цілої Росії, а не тільки малоросійської вітчизни. Проте він опи­
нився у замішанні - чим була царева держава: «російським» чи «велико­
російським» утворенням? Простої відповіді не існувало, тому Яворський,
ведучи мову про царську державу, застосовував обидві назви79. Вживаю­
75 Прокопович, Сочинения, с. 29, 31.
76 Там само, с. 213.
77 Там само, с. 28.
78 Див. вірш у кн.: Проповеди Блаженныя памяти Стефана Яворского, ч. 3, Москва, 1805,
с. 241-249. Про те, як Яворський наклав анатему на Мазепу за наказом Петра, див.: Giovanna
Brogi Bercoff, «Mazepa, lo zar e ii diavolo. Un inedito di Stefan Javorskij», Russica Romana 7
(2000), c. 167-188; Елена Погосян, «И. С. Мазепа в русской официальной культуре 1708-
1725 гг.», у кн.: Mazepa and His Time, с. 315-332, зокрема с. 316-318.
79 Текст «Слова...» див. у кн.: Проповеди Блаженныя памяти Стефана Яворского, ч. 3,
с. 299-302. Окрім того, Росія постає головною координатою в тексті відправи на честь пол­
тавської перемоги, яку атрибутують Теофілактові Лопатинському (1711). Про появу тексту
304