Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 316

Дві «Росії» Теофана Прокоповича
Оскільки термін «Росія» в проповіді 1709 року закріплено за всім про­
стором, підвладним цареві, землі, що їх у трагікомедії Прокопович нази­
вав «Росією», тепер отримують назву «Мала Росія». Цього терміна не було
в п’єсі70. Згідно з проповіддю, Мазепа запросив Карла XII у Малу Росію:
«Коварным наущением и тайным руководительством от проклятаго змен-
ника воведен есть внутр самую Малую Россию»71. Саму територію Малої
Росії «служители диавольскии» збиралися очистити від православної віри,
запровадивши натомість церковну унію - це було типове звинувачення
проти Мазепи в російській пропаґанді 1708-1709 років, яке Прокопович
у належний спосіб повторив у своїй проповіді72. Ось так Росія трагікомедії
перетворилася на Малу Росію проповіді, а терміни «Росія» та «російський»
почали вживати на позначення східнослов’янських утворень. Проповідь
називає Петрову армію, яка стояла під Полтавою і до складу якої входили
козацькі полки, «российским воинством», не відрізняючи козаків від регу­
лярних московських полків. Вислід битви став причиною для «общей все­
российской радости»73. Ця формула передбачає, що мешканці Малої Росії
раділи перемозі так само, як монарх і все його царство.
Різним у творах Прокоповича за 1705 і 1709 роки було не тільки окрес­
лення територіяльних меж Росії, а й трактування її зв’язку з персоною царя.
У «Владимирі» Росія постає автономною від монарха, ба навіть повністю
незалежною, пов’язаною з ним через гетьмана. А в проповіді 1709 року це
вже державне утворення, напряму пов’язане з персоною монарха. Згадую­
чи епізод Полтавської битви, коли ворожа куля влучила в царевого капе­
люха, Прокопович пише, що «ея же [Петрової голови] вредом вся бы по-
вредилася Россия»74. На думку Прокоповича, Росія була благословенною,
70 У тексті проповіді спадщина св. Володимира, яку, згідно з трагікомедією «Владимир», Ма­
зепа отримав від Бога через царя, стає регіоном, що його Мазепі дав уже сам цар. Тому Про­
копович звинувачує Мазепу в намірі «наступити на царство того, от него же приять область,
некиим царствам равную» (там само, с. 28).
71 Там само, с. 26.
72 Там само, с. 37. «Святая же православно-кафолическая вера, юже от Малой России служи­
тели диавольскии изгнати хотяху, и во иныя страны благополучне прострется».
73 Там само, с. 23.
74 Там само, с. 31. Прокопович зображує царя Петра як голову, поранення або смерть якої
завдасть шкоди всьому тілу. Ця аналогія близька до характеристики, яку дав Петрові Моги­
лі Йосип Калімон у віршах на погреб Могили під назвою «Żal ponowiony». Калімон пише:
«Śmierć w moją głowę strzałą uderzyła. / Piotr mi był głową, Piotra śmierć zraniła, / Piotr mi był
głową: co się głowie staje, / Od głowy członkom innym się podaje» [«Смерть моїй голові стріла
спричинила, / Петро - моя голова; Петра смерть вжалила, / Петро - моя голова: а що голові
буде, / Те від голови все тіло погубить»], - див.: Roksolański Parnas, ч. 2, с. 200.
303