Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 314

Дві «Росії» Теофана Прокоповича
рів ідей еліти ширшим верствам суспільства. Завдяки цьому ми маємо змо­
гу робити деякі обережні висновки щодо їх поширености серед населення
загалом64.
Як «Росія» Прокоповича до Полтавської битви відрізнялася від його ж
«Росії» після 1709 року? Відповісти на це запитання можна, зіставивши те,
як він використовує цей термін у трагікомедії «Владимир», присвяченій
гетьманові Мазепі, та в проповіді з нагоди полтавської перемоги, виголо­
шеної в присутності Петра І в липні 1709 року. Спершу з’ясуймо географічні
межі Прокоповичевої Росії в 1705 році. В епілозі до трагікомедії важливи­
ми центрами його Росії постають Київ і Дніпро, Києво-Печерська лавра та
Могилянська академія, але «Росія» не обмежується самим столичним міс­
том. Прокопович в епілозі також висловлював радість із приводу віднов­
лення Переяславської єпархії, тим самим розширюючи кордони своєї Росії
на це місто і єпархіяльний центр, який підпорядковувався київській митро­
полії. Непряма згадка про митрополита Варлаама Ясинського підтверджує
думку, що, пишучи про Росію, Прокопович фактично мав на увазі терито­
рію Київської митрополії. Як уже було зазначено, «російським світилом»,
про яке Прокопович опосередковано згадував у пророцтві святого Андрія,
був гетьман Іван Мазепа, чиї чесноти він розглянув набагато детальніше,
ніж чесноти самого митрополита. «Над всіми же сими храминами, - пи­
сав Прокопович про церкви й споруди Києва та Переяслава, - зиждитель
Іоанн [Мазепа] славимий начертан зрится»65. Тож можна впевнено при­
пускати, що Прокоповичева Росія охоплювала не лише терени Київської
митрополії, яка на початок XVIII століття істотно зменшилася, а й решту
Гетьманщини: приміром, Чернігівську єпархію, що становила невилучну
частину козацької держави. Говорячи про «Росію», Прокопович насам­
перед мав на увазі ці землі, які були домівкою для «російських» церков.
У трагікомедії студентів Київської академії названо «благородними росій­
ськими синами», а глядачів, які відвідали виставу «Владимир», - людьми
«російського роду».
Чи не був Прокопович одиноким київським інтелектуалом, який об­
межував поняття «Росія» територією Київської митрополії або Гетьманщи-
64 Про роль проповідей у популяризації політичних ідей в Англії див.: Т. Claydon, «Sermons,
the “Public Sphere”, and the Political Culture of Late-Seventeenth Century England» у кн.: The
English Sermon Revised: Religion, Literature, and History 1600-1750, ed. Lori Anne Ferrell, Peter
McCullough, Manchester, 2000, c. 208-234; див. також: James Cracraft, «Feofan Prokopovich: A
Bibliography of His Works», Oxford Slavonic Papers 8 (1975), c. 1-36.
65 Прокопович, Сочинения, c. 206.
301