7- Винайдення Росії
Чи можна вважати, що наполегливе використання в авторів із Київської академії термінології, зіпертої на терміні « Росія », відбивало їхнє бажання наголосити рівність статусу із Москвою і водночас забезпечити Києву автономію від центру? Хоча такої можливости не можна відкидати, з ретроспективного погляду далеко очевиднішим є те, що ця практика полегшила інтеграцію київського духівництва та його протонаціонального дискурсу в імперську церкву та дискурс. Чітку вказівку на це знаходимо в проповіді, яку Прокопович виголосив у присутності Петра І в липні 1706 року, себто за рік по написанні « Владимира », з нагоди царевого візиту до Києва. Звертаючись до Петра, Прокопович називав його « царем і правителем всієї Росії » та « істинним спадкоємцем » Володимира62. 24 липня 1709 року, невдовзі після Полтавської битви, Теофан Прокопович, на той час префект Києво- Могилянської академії, зустрічає царя-тріюмфатора в київському соборі святої Софії проповіддю « Слово похвальное о преславной над войсками свейскими победе »: він вітає « всероссийского монарха » з великою перемогою, звеличує « воинство российское » і застерігає Росію від таких зрадників вітчизни(« отечества »), як переможений гетьман Іван Мазепа63.
Дві « Росії » Теофана Прокоповича
Ліпшого джерела для вивчення трансформації давніх ідентичностей і формування нових лояльностей серед київських еліт Російської імперії, ніж проповіді й твори Теофана Прокоповича, одного з провідних речників нової Росії, годі й шукати. Його твори відображали процес формування нової всеросійської імперської ідентичности і допомагали витворити нові політичні та культурні лояльності для її еліт. Прокоповичеві проповіді не тільки кидають світло на конструювання нових лояльностей, яким займалися політичні еліти імперії, а й привертають великий інтерес як особливий літературний жанр, що був одним із найефективніших транслятоand His Time: History, Culture, Society, ed. Giovanna Siedina, Alessandria, 2004, c. 461-487; Rostysław Radyszewski, « Hetman Mazepa w polskojęzycznych panegirykach Jana Omowskiego i Filipa Oriyka », у кн.: Mazepa and his Time, c. 489-502; Serhij Jakowenko, « Panegiryk Krzyż. Początek mądrości... i mecenacka działalność Mazepy w Czernihowie », у кн.: Mazepa and his Time, c. 517-527- 62Див.: Прокопович, Сочинения, с. 23-38; англ. пер. цитовано за: Cracraft, « Prokopovyc’ s Kiev Period Reconsidered », с. 149-150. 63 Текст « Слова...» див. у кн.: Феофан Прокопович, Сочинения, с. 23-38.
3 0 0