Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | страница 310

Київська «Россія»
його львівське православне братство передало московському цареві через
проїжджих грецьких ієрархів, було використано поняття «род російскій»
як етнокультурну категорію, що пов’язувала польсько-литовську та москов­
ську Русі47. Втім, зазвичай у тогочасних руських і польських творах термін
«Россія» (польське «Rossyja») вживали винятково на позначення польсько-
литовської Русі. Саме в цьому сенсі в «Треносі» іб ю року Мелетій Смо-
трицький уживає терміни «народ російський» та «російська земля»48. Та­
кий ужиток здобув особливу популярність за часів Петра Могили. У віршах,
написаних 1633 року з нагоди його в’їзду в столицю, були численні згад­
ки про «Россію»49. Невідомий автор польськомовного панегірика на честь
Могили «Mnemosyne sławy, prac і trudów» назвав його «російським Тебом»
(«Feb rossyjski») і звеличував за захист «милої Росії» («mila Rossyja»), що
нагадує згадки польських авторів про «милу Польщу» («mila Polska»)50.
«Россія» Петра Могили напевно охоплювала землі Київської митрополії,
але не московські території, які офіційно отримали таку назву за Петра І.
Крім того, у віршах, складених у канцелярії Богдана Хмельницького напри­
кінці 1649 року, польсько-литовську Русь називали «Росією», а її мешканців
«росіянами»51. Хоча в листуванні з Москвою Могила титулував себе «ми­
трополитом Малої Росії», в інших випадках він використовував титул «ми­
трополит всієї Росії». Це стосується і його наступника на митрополичому
престолі Сильвестра Косова, якого у віршованих епітафіях називали голо­
вою «всея Россіи», і саме «Россія вся» оплакувала його кончину52.
Традиція, яку започаткував Могила, - застосов увати термін «Россія»
здебільшого, а то й винятково до земель Київської митрополії - поновила­
ся після Руїни разом із відродженням Київської колегії за гетьмана Івана
Самойловича (1672-1678), який повернувся до практики регулярних по­
жертвувань на її користь53. Павло Баранецький, автор опублікованого 1687
47 Див.: Акты, относящиеся к истории Западной России, т. IV, С.-Петербург, 1854, с. 47 ~ 49 *
48 Див. уривки з «Треносу» у кн.: Roksolański Parnas, ч. 2, с. 64-84, зокрема с. 78.
49 В одній зі строф говорилося: «Маєш, Россія, юж тепер отмену / Фортуны, маєш триумфу
годину: / Ото прав твоих Петр [Могила] єст оборона, / Тарча Сіона» (див.: Українська поезія.
Середина XVII ст., с. 63).
50 Див.: «Mnemosyne sławy, prac i trudów», у кн.: Roksolański Parnas, ч. 2, с. 123-134, тут: 128.
Польщу названо «mila Polska» у: «Rozprawa. Przygody starego żołnierza», Roksolański Parnas,
4. 2, c. 47-58, зокрема с. 47.
51 Див.: Українська поезія. Середина X VIIст., с. 102.
52 Там само, с. 68, 94 ~ 95 *
53 Про підтримку Київської колегії від гетьманів Самойловича і Мазепи див.: George Gajecky,
«The Kiev Mohyla Academy and the Hetmanate», Harvard Ukrainian Studies 8, № 1/2 (June
1984), c. 81-92, зокрема с. 87-89.
21-15-569
297