« Славенороссійський » проект
ру був не повністю зрозумілий московському читачеві. Урешті, російські видавці « Синопсису » на початку XVIII століття не тільки замінили його церковнослов’ янський шрифт на сучасний « гражданский », що його запровадив Пьотр І, а й змінили оригінальну назву « Синопсис, або Коротке зібрання з різних літописців » на зрозумілішу « Синопсис, або Скорочена історія, зібрана з різних авторів » 39. Петербурзькі видавці також планували прибрати в тексті українізми, замінивши, приміром, українське « вежа » на російське « башня », але з фінансових причин проект не здійснили40.
Книжку, яку в Києві розглядали як історію народу-нації, освічені петербурзькі читачі сприйняли як історію держави. У каталозі бібліотеки Стефана Яворського- колишнього киянина, а потім Рязанського митрополита і фактичного голови імперської Церкви- видання 1718 року було записано як « Синопсис, или История о российстем народе », тоді як петербурзькі видавці цього ж видання внесли його в свій реєстр як « Синопсис, или Короткая история о Росийском государстве » 41. Не дивно, що керівник петербурзького видавництва Міхаіл Пєтровіч Аврамов був відомий як колекціонер документів з « історії російської держави », а не російської нації. Саме історію російської держави Пьотр І наказав 1708 року написати Фьодору Полікарпову42. До того ж увагу руських і московських читачів привертали цілком різні теми. Московські читачі цікавилися тим, що стосувалося саме російської історії. Приміром, Яков Ґоловін, один із читачів книги, написав на берегах « Синопсису »: « Деякі історичні факти подано дуже добре: скажімо, про вторгнення й підкорення, що їх здійснив Мамай, та інші » 43. « Синопсис », звісно ж, не був повним викладом історії Росії та російської держави, якого потребували тогочасні освічені еліти, тож Татіщев мав усі підстави нарікати, що книжка « весьма кратка » і що в ній « многое нуждное пропусчено » 44. У « Ядре российской истории »( вперше видано 1770 року) Манкієв спробував заповнити прогалини, доповнивши інформацію із « Синопсису » викладом московської історії. Те саме завдання поставив перед
39Див.: Українські письменники. Біобібліографічний словник, т. І, Давня українська література( ХІ-ХУІІІ ст.), упор. Леонід Махновець, Київ, 1960, с. 479-480. 40Див.: Самарин, Распространение и читатель первых печатных книг, с. 51 ~ 53- 41 Там само, с. 47, 44. 42 Див.: Елена Погосян, Петр I- архитектор российской истории, С.-Петербург, 2001, с. 184,189. 43 Див.: Самарин, Распространение и читатель первых печатных книг, с. 34. 44 Татищев, Собрание сочинений, т. I, с. 84. Про сприйняття « Синопсису » російськими елітами див.: Самарин, Распространение и читатель первых печатных книг, с. 4б ~ 47 > 62-63.
295