Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 307

7 - Винайдення Росії
погляду, злиття царевої Русі-Гетьманщини із царевою Московією ще зовсім
не було завершено. Православне царство/імперія мало дві столиці: Київ,
що його згадано як «царственный град» навіть у контексті подій другої по­
ловини XVII століття, та Москва34. Воно також мало два духовних центри -
осідки двох руських митрополитів: київського та московського. Іще в ньому
було дві потуги: царська армія та Військо Запорозьке («силы его царского
пресвътлаго величества ... и многіи полки Войска Запорозкого»)35.
Як же московити сприйняли ідеї, що їх висловив автор «Синопсису»?
Комерційний успіх книги свідчить, що вона їм сподобалася. Книга потра­
пила в бібліотеки найвпливовіших осіб Російської імперії, зокрема Петра І
і Дмітрія Міхайловіча Ґоліцина (колишнього київського губернатора), але
чи звертали вони увагу на її протонаціональну ідею? Не конче. У час її ви­
ходу в світ московська придворна історіографія, яку репрезентують, при­
міром, твори Фьодора Ґрібоєдова, автора «Истории о царях и великих кня­
зьях земли Русской» (1669), безнадійно застрягла в донаціональній добі,
концептуалізуючи руську та московську історію насамперед за допомоги
династичної термінології36. Попервах «Синопсис» у Московії сприймали
щонайменше як не зовсім вітчизняний продукт. Укладачі Новгородського
Забєлінського літопису час до часу називали його «летописец с печатно­
го полского»37. Найвидатніший російський історик ХУІІІ століття Васілій
Татіщев критикував «Синопсис», серед іншого, за використання в ньому
«польских басен»38. Та й київський варіянт церковнослов’янської мови тво­
34 Див.: «Синопсис», с. 177. Коли мова йшла про князівські часи, Київ було названо «голо­
вним для всього народу російського градом». Там само, с. 172.
35 Там само, с. 182-183.
36 Як зазначає Зенон Коїут, який зіставляв погляди Ґрібоєдова з поглядами автора «Синоп­
сису», в російському історіописанні «династично-державницьке уявлення про Росію утриму­
вало за собою незаперечне домінування аж до 1830-х років»; див.: Zenon Е. Kohut, «А Dynastie
or Ethno-Dynastic Tsardom? Two Early Modern Concepts of Russia», у кн.: Extending the Borders
of Russian History: Essays in Honor of Alfred J. Rieber, ed. Marsha Siefert, Budapest - New York,
2003, c. 17-30, зокрема с. 26.
37 Див.: А. П. Богданов, «Работа А. И. Лызлова над русскими и иностранными источниками»,
у кн.: Андрей Лызлов, Скифская история, ред. Е. В. Чистякова, Москва, 1990, с. 390 ~ 447 >
зокрема с. 396. Одним із джерел Лизлова був «Синопсис». Під впливом польських хронік
Лизлов сприймав «москву» і «россиан» як два різні народи поруч із литовцями, волохами й
татарами (Лызлов, Скифская история, с. 8). Він також охоче використовував термін «народ»
на позначення татар та інших кочових племен - головних дійових осіб його праці.
38 В. Н. Татищев, Собрание сочинений, т. I История Российская, часть первая, Москва, 1994
(2-е изд.), с. 84.
294