Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 306

«Славенороссійський» проект
найважливішим із яких була праця Мацєя Стрийковського32. Застосував­
ши метод вирізань і вклеювань, щоб поєднати всі свої джерела, автор (на
кшталт середньовічних літописців) звалив докупи суперечливі теорії своїх
попередників, не спробувавши запропонувати їх задовільне пояснення33.
Відтак із цього позірно безладного звалища різних і часто-густо суперечли­
вих понять та інтерпретацій у «Синопсисі» зринув об’єднаний московсько-
руський наратив - попередній проект нової нації, яку задумали київські
вчені. Третє видання «Синопсису» містило оповідь про Куликовську бит­
ву (1380) - основоположний міт для ранньомодерної Московії. Поєднав­
ши цю оповідь із основоположним мітом руського народу-нації - історією
київських князів та хрещення Русі, автор «Синопсису» допоміг створити
спільний «славенороссійський» історичний наратив. Цікаво, що цей нара­
тив не містив основоположного міту Гетьманщини. На сторінках першого
київського «російського» підручника з історії не було згадок про повстання
Хмельницького. Переяславська рада, вочевидь, не здавалася авторові «Си­
нопсису» такою важливою, як його наступникам.
Згідно з новим наративом, вітчизною славенороссійського народу-
нації була країна «Россія». Поняття однієї нації («народу»), яка об’єднує
русинів і московитів, було революційним компонентом, що його автор
«Синопсису» впровадив у царину ранньомодерної слов’янської етнології.
Це поняття національної єдности руських земель і народів, закорінене в
традиції, яку започаткували автори Київської Русі, а тепер артикульоване
на новому інтелектуальному рівні й уведене в обіг суспільного дискурсу за
нових політичних і релігійних обставин, почали розвивати після того, як
століття окремого існування та відмінних політичних і культурних досвідів
фактично створили два дуже різних політико-культурних витвори на зем­
лях колишнього Київського князівства. Хоча славенороссійська нація уяв­
лялася в рамках руської інтелектуальної традиції, вона охоплювала не всю
Русь, а лише ті її частини, які приєдналися до православного Московського
царства. Натомість вона охоплювала Московію, яка не була частиною уяв-
люваної географії ранньомодерної Русі. Слід зазначити, що, з авторового
32 Про джерела «Синопсису» див.: Юрий Мицик, Украинские летописи XVII века, Днепропе­
тровск, 1978, с. 22-24; Жиленко, «Слово до читача», с. 40.
33 Згідно з лінгвістичним аналізом «Син опсису», який нещодавно здійснила Ілона Тарно-
польська, над текстом працювало кілька авторів, що не дивує, коли йдеться про працю, так
глибоко вкорінену в традицію літописання. Див.: Ілона Тарнопольська, Київський «Синоп­
сис» в історіографічному та джерелознавчому аспектах, дис. к. і. н., Дніпропетровський
національний університет, 1998.
293