Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 304
«Славенордссійський» проект
розміщує народ-націю як предмет історичного наративу перед династією
Рюриковичів, київськими князями та «благочестивою державою» свято
го Володимира. Перша частина заголовка така: «Синопсіс, или краткое
собраніе от различных Летописцев о начале Славенороссійскаго Народа
и первоначальных Князех Богоспасаемого града Кіева, о Житіи Святаго
Благовърнаго Великаго Князя Кіевскаго и Всея Россіи первъйшаго само
держца Владиміра»27.
Що ж це за «славенороссійський народ», про який ідеться в «Синоп
сисі»? Анонімний автор простежує походження цього народу в минуло
му аж до розселення слов’ян, про яке йому відомо з руських і польських
літописів. Використовуючи складений термін «славенороссійський» (в
українському перекладі Ірини Жиленко - «словеноросський»), автор на
голошує слов’янське походження і характер руських народів та їхню на
лежність до ширшої слов’янської родини. Зокрема, залежно від контексту,
славенороссійський народ «Синоп сису» принагідно охоплював поляків та
інших слов’ян. Утім, його ядро було в Києві; крім руської нації, яку автор на
зиває «руським» або «россійським» народом, до складу славенороссійської
нації входили й московити. Тогочасні польські та руські літописи і полеміч
ні твори інколи зараховували їх до родини руських народів, але ніколи від
верто не сприймали як частину однієї з русинами нації («народу»). Обидві
гілки Русі називалися частинами однієї славенороссійської нації, історич
ний і духовний центр якої, згідно з «Синопсисом», було розташовано не
в «царственній» Москві, а в першій столиці цієї славенороссійської нації
та держави - в Києві. Поняття славенороссійського народу-нації передба
чало набагато тіснішу близькість русинів і московитів, ніж це допускали
раніше. Чинниками, які підтримували й зміцнювали цей інтелектуальний
конструкт, були історична традиція, що коренилася в Києві, спільна право
славна релігія та існування спільної держави у вигляді православного цар
ства. Його також зміцнювала етногенеалогічна леґенда, яка виводила всіх
слов’ян і славеноросів зокрема від біблійного Мешеха (в східнослов’янській
традиції «Мосоха»), Яфетового сина і «праотця» московської нації («Мо-
сква-народ») та всіх «славенороссів»28.
27 Там само, с. 167.
28 Там само, с. 170. Інтерпретації леґенди про Мосоха як концепції слов’янського етногенезу
див.: Мыльников, Картина славянского мира, с. 21-45; Зенон Когут, «От Иафета до Москвы:
процесс создания библейской родословной славян в польской, украинской и русской исто
риографии (ХУІ-ХУІІ вв.)», у кн.: Украина и соседние государства в XVII веке, с. 59-82.
291