7- Винайдення Росії
монарх ». Ґізель та його підлеглі явно хотіли залишитися на території православного царства і обурено сприймали можливість підданства католицькому королю або, ще гірше, мусульманському султанові. Водночас Ґізель, хоч і підтримував ідею підпорядкування Києва цареві, ревно обстоював незалежність Київської митрополії від Москви( та збереження її підпорядкованости Константинопольському патріярхатові). Тож ченці Печерського монастиря хотіли бачити своїм захисником царя, а не московського патріярха. Печерський монастир( ба навіть, певною мірою, всю Київську митрополію) можна розглядати як транснаціональну корпорацію XVII століття зі штаб-квартирою у підлеглому Москві Києві, але з майном, персоналом та інвестиціями за межами кордонів Московського царства в Речі Посполитій і Османській імперії. Для осіб, які стояли за виданням « Синопсису », оптимальною політичною програмою була тісна співпраця між Московією та козацтвом під протекцією православного царя та потенційний альянс із Річчю Посполитою проти турків. Проте в ситуації, коли поляки вимагали повернення Києва, а турки стояли безпосередньо близько до міста, ченцям доводилося переконувати царя не віддавати Київ Речі Посполитій і захистити його від турецького нападу. Цієї мети вони збиралися досягти, зображуючи Печерський монастир як найціннішу перлину в київській короні, яка заслуговувала на особливу увагу і протекцію з боку царя. Окрім того, визнання особливої ролі Києва та Печерського монастиря в руській релігійній історії передбачало визнання їхнього особливого статусу і прав у православному царстві. Автор « Синопсису » зображував Київ колискою руської династії, держави, нації та релігії. Православну тематику підсилювала радикально антиісламська позиція автора, який описує вторгнення мусульман на « православнороссійскій край » і пише про зіткнення між « православним воїнством » та « бусурманами » 26.
Особливий інтерес для нас становлять погляди анонімного автора на етнонаціональну історію світу загалом і Русі та Московії зокрема. З одного боку, ці погляди глибоко вкорінено в давнішій традиції літописання, яка вишукувала біблійне походження націй і пропонувала читачеві леґендарні історії про раннє розселення слов’ ян. Із другого боку, автор виявляє безпрецедентну в руському літописанні перейнятість ідеєю нації(« народу »). Ця ідея постає в « Синопсисі » поряд із ідеями династії, держави та релігії як одна з головних тем історичного наративу. Розлогий заголовок книги, який інформує про концептуалізацію минулого, до якої вдається автор,
26 « Синопсис », с. 180. 290