7- Винайдення Росії
двері для проникнення західної культури та ідей у свій раніше ізольований світ. За царювання Алексея Міхайловіча при дворі вперше з’ являється театр і балет. Західна мода поширилася так, що 1675 року довелося забороняти європейський одяг і зачіски спеціяльним указом. Алєксєїв син і спадкоємець престолу Фьодор( правив у 1676-1682 роках) був учнем Симеона Полоцького, полюбляв західний живопис і графіку, замовляв портрети для свого двору. Вестернізація високої культури Московії тривала за регентства царівни Соф’ ї( 1682-1689) і сягнула апогею за Петра І. За його правління відбулася велика трансформація Московії на західний взір- процес, який не міг не справити докорінного впливу на цілий націєтворчий проект у Росії і на те, як московські еліти сприймали себе та зовнішній світ8.
Хоча важко не погодитися з думкою Макса Окенфуса про те, що московському суспільству загалом і далі були чужі гуманістичні ідеї, занесені вченими киянами, не слід недооцінювати київського впливу на формування офіційної російської ідеології, культури та ідентичности в другій половині XVII- на початку XVIII століття9. Кияни перші пристосували західні релігійно-політичні ідеї до обставин православ’ я початку XVII століття. Саме вони започаткували протонаціональні погляди, потрактувавши народ-націю не як побічний продукт династії та держави, а як окреме і самодостатнє явище. Часто-густо випускникам Київської колегії, а згодом академії не доводилося навіть перебиратися до Москви або Петербурґа, щоб стати частиною загальноімперського обміну ідей. Скажімо, чернігівський архиепископ Лазар Баранович успішно клопотався перед царем про фінансову підтримку своїх публікацій і збував їх на території Московії, не покидаючи України. Десятки науковців, які здобули освіту в Києво-Могилянській колегії, починаючи від Єпифанія Славинецького, який 1653 року заснував греко-латинську школу в Москві, і до Симеона Полоцького, наставника царевих дітей та ініціятора створення слов’ яно-греко-латинської академії в Москві, і Теофана Прокоповича, активного учасника реформ Петра І, перебували на передовій лінії вестернізації і трансформації Росії, її суспільства та уявлення про саму себе у визначальні роки її історії. Кияни, безперечно, допомогли
8Про політичне життя за часів Петра див.: Paul Bushkovitch, Peter the Great: The Struggle for Power, 1671-1725, Cambridge- New York, 2001; про його реформи див.: Evgenii V. Anisimov, The Reforms of Peter the Great: Progress through Coercion in Russia, Armonk- NY- London,
1993( рос. вид.: Евгений Анисимов, Время петровских реформ, Ленинград, 1989). 9 Про вплив польської культури та київської науки на високу культуру Московії див.: Мах J. Okenfuss, The Rise and Fall of Latin Humanism in Early-Modern Russia: Pagan Authors, Ukrainians, and the Resiliency of Muscovy, Leiden- New York- Koln, 1995.
2 8 2