Дослідження доби Петра І
Петрові якщо не оформити його ідеї, то принаймні виразити їх, створивши дискурс, який популяризував і легітимізував його політичні заходи.
Найбільший наплив вишколених у Києві інтелектуалів на московську, а згодом імперську державну службу відбувся після Полтавської битви( 1709), яка обернулася катастрофою для України. Роздратований спробами царя Петра ще більше обмежити автономію Гетьманщини, Іван Мазепа( гетьман у 1687-1709 роках) скористався нагодою, яку створила Велика північна війна, і 1708 року приєднався до армії шведського короля Карла XII, що вторглася в Україну. За гетьманом пішла тільки частина козацької старшини, але поразка об’ єднаного війська Карла і Мазепи в Полтавській битві у липні 1709 року відновила сильний російський контроль над Лівобережжям. Після Полтави мало що не зазнало змін у Києві та Гетьманщині: світські та релігійні еліти поквапно змінили свою політичну орієнтацію, суспільну позицію та дискурс, зрікшись старих лояльностей і прийнявши або зактуалізувавши нові. Після Полтави українці вміло пристосовували свої погляди до вимог московської держави та суспільства. Але вони здобули освіту за інших обставин, тому не могли не посіяти нових і провокаційних ідей у помисли своїх читачів. Упродовж подальших десятиліть вони посприяють формуванню того, як саме Росія сприйматиме своє минуле, свою роль у світі та своє призначення як модерної нації. Годі й говорити, що в цьому процесі кияни й самі трансформували свою ідентичність, а також образ і, почасти, уявлення про свою вітчизну10.
Дослідження доби Петра І
XVIII століття- найдавніший період російської історії, у який готові заглибитися більшість дослідників націоналізму в пошуках коріння російської національної ідентичности. Навіть найсміливіші з них мусять рахуватися з модерністським підходом, згідно з яким, перефразовуючи вислів російського міністра внутрішніх справ Петра Валуєва, « не було, немає і бути не може » нації до появи націоналізму11. Тож історики вислов
10 Найрозлогіший виклад впливу київського духівництва на Московію див. у: Константин Харлампович, Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь, Казань, 1914. Про діяльність київських науковців( Єпифанія Славинецького та Симеона Полоцького) у Москві див.: Bushkovitch, Religion and Society in Russia: The Sixteenth and Seventeenth Centuries, c. 150-175. Переоцінку масштабів київського впливу на московське суспільство див. у кн.: Okenfuss, The Rise and Fall of Latin Humanism, c. 45-63. 11 Так Валуев говорив про українську мову в циркулярі 1863 року, який забороняв україномовні публікації на території Російської імперії. Про передісторію циркуляра та його на-
2 8 3