Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | 页面 285

Православний альянс
порозьке «під свою високу руку», Хмельницький погрожував із безвиході
укласти союз із мусульманами турками й татарами. Оскільки потенційний
альянс козаків із «невірними» буде звернено передовсім проти Московії,
такі погрози восени 1653 року вплинули на московську владу і примусили
її ухвалити остаточне рішення107.
Такі були заяви козаків. Як же московська влада реагувала на заклики
до конфесійної солідарности з боку людей, яких вона після Смутного часу
не вважала за повноцінних православних, ба навіть повноцінних християн,
і далі наново хрестила, коли вони перетинали московський кордон? Хоч
як дивно, з огляду на те, що ми дізналися про релігійні настрої москови-
тів попереднього періоду, Москва середини XVII століття ці заклики чула,
розуміла й навіть вітала. Фактично саме спільний православний дискурс
заклав ідеологічні підвалини Переяславської угоди. Як так сталося? По-
перше, навіть після Смутного часу православ’я далі було могутньою зброєю
в зовнішньополітичному арсеналі Московії. Уже йшлося про те, що під час
Смоленської війни Москва використовувала православні зв’язки та рито­
рику, щоб переманити на свій бік запорозьких козаків. По-друге, у середині
XVII століття Московія вступила в союз із козацькою Україною, дотриму­
ючись уже зовсім інших поглядів на православ’я порівняно з тими, які в
ній панували відразу після Смутного часу. Під керівництвом нового й енер­
гійного патріярха Нікона вона намагалася відкрити себе перед православ­
ним світом. І київське християнство, яке колись засудив патріярх Філарєт,
тепер виявилося дуже потрібним як місток до цього світу. Нікон, до якого
нерідко апелював Хмельницький, прихильно ставився до встановлення
московського протекторату над козаками. Він став вагомим голосом при
московському дворі, який виступав за московське втручання у війну заради
захисту православної релігії108. Втім, ставлення Московії до православного
населення за межами царства почало змінюватися ще до інтронізації Ніко­
на в 1652 році.
Важливим стимулом до зміни стала дискусія довкола шлюбу данського
принца Вальдемара з великою княгинею Іріною Міхайловною. Вже було
згадано, що ця подія поклала край кар’єрі прихильника київської ученос-
ти князя Сємьона Шаховського, але водночас вона спонукала московську
107 Див. звіт делегації під проводом Івана Іскри, скерованої до Москви навесні 1653 року, у кн.:
Воссоединение Украины с Россией, т. 3, с. 209.
108 Про роль Нікона в ухваленні Москвою рішень, які стосувалися вступу у війну, див. розділ
про релігійну війну в кн.: Сергей Лобачев, Патриарх Никон, С.-Петербург, 2003, с. 130-146.
271