6. Чи було « возз’ єднання »?
ливе нове повстання та розкол серед « Русі », зазначивши, що такі події можуть бути лише « на згубу Русі, або на біду полякам » 101.
Той факт, що етнонаціональне трактування конфлікту потрапило в листування лідерів повстання і твори руських поетів, звісно, ще не означає, що в очах еліт національний ракурс переважав правову, соціяльну і насамперед релігійну інтерпретацію повстання102. Насправді етнонаціональний чинник не діяв ізольовано, а здебільшого тісно переплітався з мовою політичного, правового, с о ц і а л ь н о г о та релігійного дискурсу, знаходячи в ній своє вираження.
Переплетіння різних чинників у мисленні козацької старшини добре ілюструє записка козацького полковника Силуяна Мужиловського до царя в 1649 році, в якому автор пояснює причини повстання. Мужиловський подавав війну як конфлікт між козаками та поляками(« ляхами ») з приводу козацьких свобод і православної віри, бо поляки утискали одне й друге. Згідно з Мужиловським, поляки спалили місто Корсунь, зруйнували православні церкви й убили православних священиків, бо, на їхню думку, « од ваших Русі здрада вщинаєтс [ я ]». Козаки ж, зі свого боку, уклали перемир’ я з поляками з умовою, що новообраний король [ Ян II Казимир ] буде « руским королем »; якщо він не впорається виконати цю обіцянку, війна відновиться103. Це означало, що король повинен обстоювати інтереси не тільки Польщі та Литви, а й Русі. На Русі король буцімто дозволив козакам зберегти за собою все, що вони завоювали мечем. Очікування Мужиловського від короля, безсумнівно, сформувалися під впливом бажання руської шляхти бачити Русь рівним партнером у Речі Посполитій і трактування з боку Хмельницького та його кола повстання як національної війни.
Подальший перебіг повстання і мінливість воєнної фортуни істотно змінили погляди козацтва на козацьку державу, її географічний обшир та правовий статус, але уявлення про Русь як про націю із особливою територією, яку захищають її власні військово-політичні інституції, зберігалося у свідомості козацьких еліт упродовж декількох подальших поколінь.
101 Там само, с. 251. 102 Про роль релігійного чинника у повстанні див.: Плохій, Наливайкова віра, с. 230-267. Про малу вагу релігійних ідентичностей в ієрархії лояльностей тогочасних солдатів див.: Яковенко, « Скільки облич у війни ». 103Воссоединение Украины с Россией, т. 2, с. 127-131, зокрема с. 128,130.
2 6 8