Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 276

6 . Чи було «возз'єднання»?
термін «народ», яким послуговувалися, аби перекласти це поняття русь­
кою мовою, у російській мові зазвичай позначав просто-на-просто групу
людей. В офіційному московському листуванні русинів переважно позна­
чали за допомогою політичної, а не національної або релігійної терміно­
логії, тож вони фігурували як поляки або литовці. Московські писці, які
вели перемовини й дискусії з Лаврентієм Зизанієм, називали його руську
мову «литовською». Виняток робили тільки для козаків, яких називали
«черкасами», але це була радше соціяльна, ніж етнічна або національна
характеристика.
Дещо інакша ситуація проступає в церковних текстах. У них, як видно з
назви указу 1620 року, на позначення руського населення Речі Посполитої
використовували термін «білоруси». Та чи був це етнічний термін, як мож­
на подумати на підставі сучасного вжитку слова «білоруси»? Виразно ні.
Те, що його використано поруч із терміном «черкаси», вказує на те, що він
не охоплював українських козаків. Контекст, у якому термін фігурує в цер­
ковних документах, підказує, однак, що «білорусами» насамперед назива­
ли православних русинів. Так само могли називати й уніятів, як стверджує
Татьяна Опаріна, проте здебільшого вони опинялися в категорії «поля­
ків» - так називали шляхту або католиків і протестантів із Речі Посполитої
будь-якого національного походження. Отже, «білоруси» - це був переду­
сім етноконфесійний термін. Його важливою функцією було відокремлен­
ня східнослов’янського населення Речі Посполитої від їхніх польських і
литовських співвітчизників. Водночас він відокремлював це населення від
східнослов’янських мешканців Московії. Винайдення спеціяльного термі­
на на позначення руського населення Речі Посполитої, ставлення до цього
населення як до неповноцінних християн і ексклюзивне використання тер­
міна «росіяни» на позначення підданців московського царя - всі ці факти
вказують на те, що, хоча московські еліти визнавали русинів як окрему від
поляків і литовців групу, вони проводили чіткі політичну, релігійну й ет­
нічну розмежувальні лінії між собою та своїми західними родичами87.
87 Хоча іконографічні докази бувають ненадійними з огляду на проблеми з датуванням ікон,
варто зазначити, що на ранньомодерних московських іконах із зображенням Страшного суду
найчастіше фігурувала «литва» (поступаючись лише євреям) як народ, що чекає на Божу
кару. Окремої категорії для русинів не було. Див.: John-Paul Himka, «On the Left Hand of God:
“Peoples” in Ukrainian Icons of the Last Judgment», у кн.: States, Societies, Cultures, East and
West: Essays in Honor ofJaroslaw Pelenski, ed. Janusz Duzinkiewicz, New York, 2004, c. 317-
349, зокрема c. 321-326.
262