Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 274

6 . Чи було «возз’єднання»?
яка дуже нагадувала присягу при вступі на царську службу. Новонаверне-
ний обіцяв у разі потреби принести в жертву своє життя заради православ­
ної віри та здоров’я царя. Він також присягався не покидати Московську
державу, не повертатися до своєї попередньої віри і не зраджувати свою
нову країну84.
Відповідно до «Указу» та пов’язаної з ним політики православних ру­
синів розглядали не просто як «иноземцев», а й як нехристів або неповно­
цінних православних (навіть тих, чий чин хрещення вважали бездоганним,
допускали до лона московської церкви тільки після здійснення акту каят­
тя). Як же реаґували на це особи, які, всупереч законам Церкви, приймали
друге хрещення? Протестували вони чи закликали отямитися своїх одно-
вірців-християн та братів, що походили з «російського роду»? Ми не зна­
ємо таких фактів. Як і у випадку представників західних країн, винагорода,
яку руські новонавернені отримували під час перехрещування від царської
влади, притлумлювала християнське сумління тих, хто знав, що ця прак­
тика сумнівна. Таке враження справляють відомості про масове повтор­
не хрещення майже семисот козаків, що вступили на московську службу
в 1618-1619 роках. Більшість із них московські писці записали в «табель
про ранґи» як «черкасів» (так називали українських козаків) і призначили
їм винагороду, відповідну їхньому статусові. Але щойно козаки збагнули,
що неправославні перехрести отримують за повне перехрещування удвічі
більшу винагороду супроти тієї, яку платять православним, що вливаються
в лоно московської церкви через миропомазання, понад половина з цих
козаків визнала себе неправославними «поляками». А що московські пис­
ці не розрізняли католиків і уніятів, то заяви козаків легко брали на віру.
Крім того, назвавшись «поляком», можна було діставати вищу платню за
вступ на царську службу, бо шляхтичів, яких московські писці зазвичай за­
писували як «поляків» або католиків, оплачували щедріше, ніж рядових
коза ків. Один колишній «черкас» навіть назвав себе шляхтичем юдейської
віри та походження, і московська влада так записала його після хрещення.
Виглядає на те, що козаки (через яких і було ухвалено указ 1620 року, бо
його навіть інколи називали «Указом про хрещення латинян і черкасів»)
не гребували перехрещуванням, поки їм добре платили за нього. Мало
того, багато хто з них вступав на московську службу через те, що раніше
поодружувався з російськими жінками, із якими зустрівся під час війни,
тож визнання їхнього православ’я, здійснюване місцевою церквою, водно­
84 Передісторію «Указу» та його вплив на релігійну політику Московії викладено в: Опарина,
«Украинские казаки в России», с. 32 - 33 - Див. також: Опарина, Иван Наседка, с. 60-65.
2бО