Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 272

6. Чи було «возз’єднання»?
ности, відповідь була аж ніяк не сповненою ентузіазму. Філарєт не вико­
ристовував у листуванні титул патріярха Великої та Малої Росії, який йому
1622 року приписав руський єпископ Ісая Копинський. У листах до право­
славної громади Речі Посполитої він обачно виставляв себе як патріярха
«всеа великие Росии» (замість патріярха всієї Росії) - мабуть, щоб не спро­
вокувати неґативної реакції з боку влади Речі Посполитої. Цар поводився
так само. 1634 року посланці від Московії запевнили польських диплома­
тів, що термін «всея Руси» у його титулі не має нічо го спільного з польсько-
литовською «Малою Руссю»80.
Натомість двом сторонам удалося досягти ліпшого порозуміння в пи­
танні київського походження московської правлячої династії. Московська
дипломатія вела запеклі війни з польсько-литовською владою, щоб здобу­
ти визнання Романових як спадкоємців Рюриковичів. Проте руські право­
славні ієрархи чи то з невідання, чи з політичних міркувань здебільшого не
звертали уваги на зміну династії і трактували Міхаіла Фьодоровіча як спад­
коємця св. Володимира. Попри глибоку династичну кризу Смутного часу,
святий Володимир і далі був популярною постаттю в московському полі-
тико-релігійному дискурсі. Намагаючись переконати королевича Владис­
лава перейти в православ’я, патріярх Ґермоґен у листі до нього 1610 року
згадував св. Володимира як другого імператора Константина. Пізніше,
1625 року, Сємьон Шаховськой використав таке саме порівняння в начерку
листа від царя до перського шаха Аббаса, якого московська влада також
намагалася навернути у свою релігію81. Можна припустити, покликання
русинів на спадщину св. Володимира подобалися в Москві. Коли в 1640-х
роках митрополит Могила (не надто прихильний до Московії) попросив
царя допомогти зробити «раку на мощі прапрадіда [св. Володимира]» в
Софійському соборі, Москва не відмовила. Точна відповідь царя невідома,
але є відомості, що московські золотарі в 1644-1645 роках за наказом царя
працювали на замовлення Могили в Києві82. Вочевидь, обидві сторони по­
годжувалися у питанні про київське походження московської династії та
державности.
80 Див. листи Копинського до Філарєта (за грудень 1622 року), а також лист Філарєта до
Борецького (за квітень 1630 року) у кн.: Воссоединение Украины с Россией, т. 1, с. 27-28, 81.
Про перемовини 1632 року див.: Сергей Соловьев, История России с древшейших времен,
кн. 5, Москва, 1961, с. 176.
81 Див.: Кінан, «Семьон Шаховськой і стан православ’я», с. 211.
82 Див.: Воссоединение Украины с Россией, т. 1, с. 400-401. Див. також: Плохій, Наливайкова
віра, с. 310.
258