Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 269

Руський виклик
Nie о wiarę - o miarę, Ojczyzny granice,
Radby ziemię Moskiewską wywrócił na nice71.
[Великі Луки, Кропивна й Дніпро - свідки тих днів,
Коли їх залило кров’ю бояр, закидало тілами стрільців,
Бо його віра спільна не тримала,
Не рятувала від Марсових дарів, які його рука роздавала.
Неприятелів вітчизни він мав за ворогів Бога,
Шанував хрест, віру, Церкви Божої пороги;
Не за віру, а за міру - вітчизни межу
Ладен землю Московськую скрутити в дуіу].
Чи не було узгодження двох лояльностей проблемою не так для само­
го Огинського, як для православного інтелектуала, який написав вірша?
Цілком вірогідно. Проте є надійні підстави вважати, що вірш відносно точ­
но відображає погляди князя, знаного серед сучасників, як видно із цього
джерела, яко «руснака», і він сам уважав себе за одного з провідників пра­
вославної Русі. Аби дати раду конфліктові своїх лояльностей, Огинський і
його одновірці чітко розмежовували релігійну та політичну ідентичність.
Із погляду православного духівництва збалансувати дві лояльності
можна було, утримуючись від нападів на православні церкви на чужих зем­
лях. Приміром, Касіян Сакович звеличував гетьмана Петра Конашевича-
Сагайдачного, який і6і8 року очолив один із найнищівніших козацьких
нападів на Московію, за те, що той забороняв козакам нападати на право­
славні церкви під час молдавського походу72. Сакович замовчує, чи пово­
дився Сагайдачний так само в Московії, але Мелетій Смотрицький пізні ше
написав, що козацький гетьман каявся за свою участь у поході на Московію
перед патріярхом єрусалимським Теофаном73. Автори московських джерел
не сумніваються, що для такого каяття були вагомі причини, позаяк пра­
вославні руські шляхтичі й козаки пліч-о-пліч зі своїми неправославними
побратимами не щадили не тільки московських військових, але й мирне
населення. Дії одного з них - козацького ватажка Андрія Наливайка, який
садив на палю московських дворян і брав у полон жінок та дітей - спонука-
71 Див.: Trynografe, у кн.: Roksolański Parnas, с. 97-104, зокрема с. ю о. Автор цих віршів,
Йосиф Бобрикевич, написав і продекламував їх руською мовою, але опублікував польською.
Див.: Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі, с. 76.
72 Див.: Касіян Сакович, «Вірші», Українська література XVIIст., с. 230.
73 Борис Флоря, «Народно-освободительное движение на Украине и в Белоруссии (20-40-е
годы XVII в.). Его политическая идеология и цели», у кн.: Пашуто, Флоря, Хорошкевич,
Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства, с. 195-226,
зокрема 202-203.
255