6. Чи було « возз ' єднання »?
ский и мниши служили службе божую, а з руских церквей великое насмеванье чинили, попов московских уруговали, з них ся насмевали,- мели то собе за великую кривду и великое зелживости своей, не хотячи у царству своем, абы была вера ляховитинская; бо в них того от веков не бывало69.
Асоціюючи себе з русинами у війську Лжедмітрія, автор водночас із розумінням ставиться до своїх московських одновірців, які протистояли католикам полякам і литовцям. Він не одинокий русин, якого роздирав конфлікт лояльностей. Релігійний аспект конфронтації Речі Посполитої з Московією принаймні почасти пояснює, чому автори Львівського й Острозького літописів висвітлювали всю історію втручань Речі Посполитої в московські справи як винятково польську ініціятиву, яка не мала нічого спільного з польсько-литовською Руссю70.
Оскільки немає жодних свідчень про протести православних русинів проти війни, як і жодних згадок про вагомі випадки релігійно мотивованих утеч православних русинів до Московії, можна припустити, що більшість русинів дала раду своїм протиборчим лояльностям у спосіб, що не ослаблював їхньої лояльности Речі Посполитій. На особливу увагу в цьому сенсі заслуговує « Trynografe »( 1625)- присвячений смерті князя Богдана Огинського вірш польською мовою, з пера викладача православної колегії у Вільні. Огинський був руським аристократом, вів походження від св. Володимира, брав активну участь у житті віл енського православного братства і 1608 року підписав протестацію на захист прав Православної церкви. Крім того, він обіймав високі адміністративні посади в Речі Посполитій, зокрема трокського підкоморія і дорсунського старости. З вірша ми довідуємося, що під час походу на Московію його було обрано ротмістром, і в цьому статусі він сповна виявив свою відданість Речі Посполитій як вітчизні:
Wielkie Łuki, Kropiwna і Dniepr świadczyć muszą Napełnione bojarską krwią, strzelecką tuszą; Ani mu się wymodlił jednością swej wiary, Nie wściągnęły Marsowej jego ręki dary. Nieprzyjaciół Ojczyzny miał za Boże wrogi, Czcił chrzest, wiarę szanował, Cerkwie Pańskiej progi;
69Див.: « Баркулабавская хроника », у кн.: Помнітсі старажытнай беларускай пісьменнасці, Мінск, 1975, с. 111-155, зокрема с. 151. 70 Див.: О. А. Бевзо, Львівський літопис і Острозький літописець. Джерелознавче дослідження, 2-ге вид., Київ, 1971, с. 102-103, іЗО _ 1Зі- Обидва літописи писано далеко від місця подій, що також могло вплинути на їх висвітлення.
254