Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 266

6 . Чи було «возз'єднання»?
ярха Іосіфа. Партія, яка підтримувала шлюб, звернулася по допомогу до
одного з найпроґресивніших інтелектуалів тогочасної Московії князя Сє-
мьона Шаховського, який написав цілий трактат із богословськими й іс­
торичними доводами на користь того, що в крайньому разі шлюб можна
укласти навіть без повторного хрещення принца. Шаховського звинувати­
ли в єресі й заслали66. Шлюб так і не відбувся - разючий приклад ізоляціо­
нізму Московії та московської «набожности» того часу. Як уже знаємо, про­
тестантські церкви столиці 1643 року було закрито. З погляду владних еліт
Московії зовнішній світ, який охоплював навіть її чужоземних союзників,
складався з нехристиян і був одержимий дияволом. Одинокими істинни­
ми християнами були росіяни-московити, себто багатоетнічні православні
підданці московського царя.
Руський виклик
На момент зустрічі польсько-литовської Русі з її москов­
ською посестрою у вирі Смутного часу в обох спільнотах існувало чітке
відчуття окремішньої ідентичности. Вже йшлося про те, що психологічна
травма, якої зазнали в цей час московити, лише посилила їхнє відчуження
від польсько-литовської Русі. Русини й самі почувалися не менш відчуже­
ними від московитів - і ті, що служили в козацьких загонах, і вояки армій
Зиґмунта III або королевича Владислава. Силою, яка зв’язувала поляків,
литовців і русинів (католиків, протестантів і православних християн) та
відділяла їх від підданців московського царя, стала вірність спільному ко­
ролю та вітчизні - Речі Посполитій. Польсько-литовська Русь недвознач­
но сприймала московську Русь як «іншого», для якого було зарезервова­
но термін «Москва» на противагу терміну «Русь», який використовували
тільки для позначення себе. Таке розрізнення простежується в численних
українсько-білоруських текстах цього періоду, зокрема в літописах, де Русь
і Москву означено як окремі слов’янські нації67.
66 Про Шаховського, його твори та роль у справі Вальдемара див.: Edward L. Keenan, «Semen
Shakhovskoi and the Condition of Orthodoxy», Harvard Ukrainian Studies 12/13 (1988/89),
c. 795-815 (укр. пер.: Едвард Кінан, «Семьон Шаховськой і стан православ’я», у його ж:
Російські історичніміти, с. 191-218).
67 Див.: Александр Мыльников, Картина славянского мира: взгляд из Восточной Европы.
Этногенетическиелегенды, догадки, протогипотезыXVI- началаXVIIвека, С.-Петербург,
2000, с. 21-45, 95-140 (passim).
252