Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 262

6. Чи було «возз’єднання»?
Московським57. У цей час відбувалося осмислення того, що ж порушилося
в царській державі й призвело до лихоліття. Все московське суспільство за­
гоювало рани, отримані за роки затяжного безладдя, міжусобної війни та
чужоземного вторгнення. Пусткою стояли цілі міста і села; церкви й мо­
настирі лежали в руїнах58. Хто винен у всьому цьому? Безперечно, «руские
изменники», але також звинувачувано західних сусідів Московії: поляків,
литовців, шведів і русинів, що доклали руку до руйнування та приниження
«Руской земли». Мирний договір зі шведами Московія підписала 1617 року
в Столбові, але польський королевич Владислав не зрікся претензій на мос­
ковський престол, тож 1618 року між Московією та Річчю Посполитою роз­
горівся новий конфлікт. Згідно з вислідним Деулінським перемир’ям, яке
поклало край дев’яти рокам неперервної війни, Чернігівщина та Смолен­
щина відійшли до Речі Посполитої. Наступна війна 1632-1634 років, перед
якою з російського боку стояла мета повернути втрачені землі, завершила­
ся воєнним фіяском для її ініціяторів.
Не дивно, що першою реакцією московської держави та суспільства
на події початку XVII століття стало піднесення антизахідних настроїв та
зростання культурної ізольованости, зокрема відчуження від православно­
го світу. У суспільстві, якому бракувало світської лексики для висловлення
всієї гіркоти свого приниження, що його завдавали чужоземні загарбники,
релігійний дискурс уміщував усю суміш страху та зверхности, з якою мос-
ковити сприймали своїх реальних та уявлених ворогів. Московити твердо
вважали свою версію православ’я єдиною істинною вірою, а решту христи­
янського світу сприймали у гіршому випадку як єретиків, а в кращому - як
грішників. Навіть «руские люди» не вважали за християн колишніх царе­
вих підданців, які замешкували землі, що їх анексувала Річ Посполита під
час Смути, бо ті служили неправославному правителеві59. У тогочасних тек­
стах «христианский народ государьства Московского» характеризували як
мешканців нового Єрусалима, а західне і східне християнство протиставля-
57 Про патріярха Філарєта та його політичні стратегії див.: Marius L. Cybulski, Political, Religious
and Intellectual Life in Muscovy in the Age of the Boyar Fedor Nikitich Iur’ev-Romanov a.k.a. The
Grand Sovereign The Most Holy Filaret Nikitich, Patriarch of Moscow and All Rus’ (ca. 1550-
1633), Ph. D. diss., Harvard University, 1998. Текст дисертації, хоча й не опублікований, є не
менш інформативним і розлогим, аніж її барокова назва.
581629 року в центрально розташованій Твері залишалося 554 обійстя, проти 1450 покинутих.
Окрім того, на території міста стояло одинадцять покинутих церков і монастирів. Див.:
Н. Н. Овсянников, Тверь в XVII веке, Тверь, 1889.
59 Див.: Плохій, Наливайкова віра, с. 369-387.
248