і
Не вельми блискуча ізольованість
царя »), в якій оспівано російського селянина, що помер від рук поляків, але не зрадив майбутнього царя55. Чи був Смутний час таким засадничим для розвитку ранньомодерної російської національної ідентичности, як стверджує традиційна російська історіографія? Безперечно, таким він був, але не обов’ язково в тому сенсі, про який писали Сергей Платонов та інші56.
Іноземна інтервенція не так наблизила, як ізолювала Московію від інших східних слов’ ян і світу загалом, зміцнивши почуття політичної та культурної солідарности всередині Московського царства. Смутний час показав, що політичні, соціяльні та культурні узи, якими Іван III, Васілій III та Іван IV зв’ язали різні регіони та соціяльні групи Московії, мали достатню міцність, щоб витримати великий соціяльно-політичний струс. Замість розпастися на десяток чи більше удільних князівств, Московська держава пережила біди цього періоду з відносно невеликими територіяльними втратами. Іще вагоміше те, що вона зберегла цілісність за гострої династичної кризи. Центральне місце, що його в московській ідентичності традиційно посідав цар, тимчасово стало вакантним або суперечливим, проте ідентичність сама собою не розклалася, знайшовши нові опори для підтримання своєї складної структури. Врешті, систему було відновлено, новий цар посів престол. Тим часом московити засвоїли відмінність між посадою суверена(« государь ») та підвладною йому державою(« государство »). Завдяки цьому розрізненню вони зуміли зберегти першу й відбудувати другу, а головним актором у цьому процесі стала « земля ».
Не вельми блискуча ізольованість
Більшість російських історичних оповідей про Смуту було написано ретроспективно- за правління Міхаіла Фьодоровіча, першого царя з дому Романових, та його батька митрополита Філарєта, який 1619 року повернувся з польського полону до Москви і став четвертим патріархом
55 Про зростання інтересу до історії Смутного часу в Росії напередодні Наполеонівських воєн та використання мотивів початку XVII століття для конструювання засад модерної російської національної ідентичности з її глибоко вкоріненими антипольськими стереотипами див.: Андрей Зорин, Кормя двуглавого орла... Литература и государственная идеология в России последней трети XVIII- первой трети XIX века, Москва, 2001, с. 157-186. 56На думку Платонова, висловлену у праці « Смутное время », загальна криза перекинулася у національну площину близько 1609 року внаслідок відкритої чужоземної інтервенції, піднесення антипольського опору та подальшого вигнання річпосполитських військ із Московії.
2 4 7