Вступ
східнослов’ янську історію від імені модерних націй і показує розвиток домодерних ідентичностей, який виходить поза межі звичної нам східнослов’ янської тріяди.
Історія як наукова дисципліна постала в епоху націоналізму. Сам цей факт « обтяжив » усі великі наративи тієї доби завданням знаціоналізувати період до 1800 року й у такий спосіб злеґітимізувати злет і тягле існування модерних націй та національних держав. У другій половині XX століття цей підхід було піддано серйозній критиці, передусім з боку « модерністів »- істориків і суспільствознавців, які доводили, що до початку Нового часу націй не існувало2. У тривалій дискусії модерністів із « примордіялістами » я підтримую перших, але водночас поділяю критику їх із боку « ревізіоністів », які шукають витоків націй у домодерних часах і наголошують етнічне походження модерних націй. Услід за Джоном Армстронґом, Ентоні Смітом, Едріеном Гастинґсом та іншими « ревізіоністами », я вважаю, що витоки модерних націй слід шукати в домодерних національних спільнотах або етносах( Сміт називає їх ейіпіев3). Я використовую означення Едріена Гастинґса: народність- це « група людей, які мають спільну культурну ідентичність і розмовну мову ». Я також поділяю його ширшу дефініцію нації: « набагато самосвідоміша спільнота », яка, будучи « сформована з однієї або кількох народностей і, як правило, ототожнювана за власною літературою... має або висуває права на політичну ідентичність і автономію як народ, а також контролює певну територію...» 4.
Домодерні народи, звісно, відрізнялися від модерних націй, але я доводжу, що ідентичності, пов’ язані з обома типами спільнот, були результатами схожих проектів творення. У цьому сенсі я згоден із Ентоні Смітом, який стверджує, що складники домодерних « ідентичностей і культур- міти, пам’ ять, символи та цінності- нерідко можна адаптувати до нових обставин і отримати нові смисли та нові функції » в рамках націєтворчих проектів5. Характеристики домодерних етносів( згідно зі Смітом, це колективна назва, спільний міт про походження, спільна історія, осібна культура, зв’ язок із певною територією та відчуття солідарности) дуже схожі на
2 Серед найвпливовіших « модерністських » праць останніх кількох десятиліть див.: Ernest Gellner, Nations and Nationalism, Oxford, 1983( укр. пер.: Ернест Ґелнер. Нації та націоналізм; Націоналізм, пер. з англ. Г. Касьянова, Київ, 2003); Benedict Anderson, Imagined Communities: Reflections on the Origins and Spread of Nationalism, London, 1983( укр. пер.: Бенедикт Андерсон. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму, пер. з англ. В. Морозова, Київ, 2001); Eric Hobsbawm, Nations and Nationalism since 1780, Cambridge, 1990. 3 Див.: Anthony D. Smith, The Ethnic Origins of Nations, Oxford, 1986. Інша спроба поширити життя націй на домодерні часи: John A. Armstrong, Nations before Nationalism, Chapel Hill, NC, 1982; Anthony W. Marx, Faith in Nation: Exclusionary Origins of Nationalism, New York, 2003. 4 Adrian Hastings, The Construction of Nationhood: Ethnicity, Religion and Nationalism, Cambridge, 1997, c. 1-4. 5 Smith, The Ethnic Origins of Nations, c. 3.
3