Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 25

Вступ
культури та діялекти російської мови, а не окремі мовні і культурні феномени.
Українська національна історіографія, навпаки, розглядає Київську Русь як засад-
ничо українську державу і стверджує, що відмінності між росіянами й українцями
були помітними і доволі суттєвими ще за тих часів. Цей погляд має певну підтрим­
ку серед білоруських істориків, які шукають витоків своєї нації в історії середньо­
вічного Полоцького князівства. Хто з істориків має рацію? Де є витоки трьох сучас­
них східнослов’янських націй? Саме ці питання я ставив перед собою, досліджуючи
походження модерних України, Росії і Білорусі1.
У цій книжці я спираюся на тому засновку, що києворуський проект творен­
ня однієї ідентичності таки справив глибокий вплив на майбутні ідентичності
всіх етнічних груп, які складали київську державу. Цей проект задав параметри
руської спадщини, яка й досі лежить у підмурівку культурної споріднености трьох
східнослов’янських народів. Я розглядаю східних слов’ян післякиївського періо­
ду як численну групу осібних спільнот, які мали і розвивали власні ідентичності.
Кількість домодерних східнослов’янських спільнот, посталих на руїнах київської
держави, менша за сімдесят дві - число народів, що на них Господь поділив люд­
ство, давши зухвалим будівничим Вавилонської вежі різні мови. Проте вона воче­
видь більша за кількість народностей або ж етносів, що їх нараховують як поборни­
ки існування єдиної давньоруської народности, так і ті, хто вважає, що три окремі
східнослов’янські народи існували від самого початку. Підхід, який я використовую
у дослідженні історичних коренів новочасних українців, білорусів і росіян, ґрунту­
ється на ідентифікації та реконструкції втрачених структур групової ідентичности.
Мене особливо цікавлять ті типи ідентичностей, що їх можна зінтерпретувати як
більш-менш далеких попередників модерних ідентичностей сучасних націй. Я ке­
руюся припущенням, що не існує етносу або народу без осібної ідентичности; зна­
йти коріння такої ідентичности й означає, в ґрунті речі, показати коріння самого
народу чи нації.
Ця книжка охоплює період від хрещення Київської Русі до середини XVIII сто­
ліття, коли на свідомість східнослов’янських еліт почали впливати ідеї новочасного
націоналізму. Як уже було згадано в передмові, ідея книжки виникла з розчаруван­
ня тим, як домодерну історію східних слов’ян потрактовує сучасне історіописання.
В університетських підручниках і масовій літературі з цієї тематики досі перева­
жають концепції, пов’язані з «примордіялістськими» спробами знайти модерну
націю далеко в минулому. Моя книжка підважує намагання «знаціоналізувати»
1 Про конкурентні інтерпретації києворуської історії в сучасній українській, російській і
білоруській історіографіях див.: Andrew Wilson, The Ukrainians: Unexpected Nation, New
Haven and London, 2000, c. 1-11 (укр. вид.: Ендрю Вілсон. Українці: несподівана нація, Київ,
2004); Taras Kuzio, «Historiography and National Identity among the Eastern Slavs: Towards a
New Framework», National Identities 3, № 2 (2001), c. 109-132. В усіх вісьмох розділах книжки
є детальний історіографічний огляд цих інтерпретацій.
2