Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 257

Кордони московської ідентичности
Сторовського»42. Запорожці були єдиною групою, яку московські пись­
менники відокремлювали від загальної категорії «польские и литовские
люди», але тільки на соціяльній, а не на етнонаціональній основі43. У звер­
неннях до московського населення (навіть у випадку Смоленська, яким Ве­
лике князівство поступилося Московії лише на початку XVI століття) так
само дотримувалися розрізнення між «рускими» підданцями московських
царів та русинами, які входили до складу армії, що вторглася. Скажімо, в
грамоті до Смоленська, написаній у квітні 1608 року, Лжедмітрій II від­
різняв мешканців Смоленська, яких називав «нашими прирожденными
людьми», від «наших ратных литовских людей и казаков»44.
Релігійний чинник підсилював розмежування між підданцями Моско­
вії та підданцями польсько-литовської Речі Посполитої, що його проводили
московські письменники. Уже було зазначено, що для опису свого народу
московські письменники найчастіше вживали релігійно забарвлені само-
позначення, на кшталт термінів «православний» або «християнин». Тож
не треба вбачати велику несподіванку в тому, що після іб ю року саме релі­
гійний, а не політичний (державний або національний) дискурс став про­
відним знаряддям мобілізації московського населення на боротьбу проти
чужоземної присутносте на території Московії. Як ми бачили, поштовх до
початку опору дав протест патріярха Ґермоґена проти наміру Зиґмунта III
дати задній хід обранню Владислава на нового московського царя і самому
посісти цей престол. Деякі дослідники цього періоду вказували, що при­
сутність католиків і протестантів у оточенні Лжедмітрія І та недотримання
з його боку православної набожности викликали невдоволення новим ца­
рем, підривали його леґітимність в очах московитів і остаточно легітимі­
зували повстання, яке врешті призвело до його смерти45. Ці самі чинники
зіграли ще більшу роль у відхиленні претензій Зиґмунта на престол. Якщо
42 «Иноземец Литвин Иван Сторовский» («Из “Карамзинского хронографа”», с. 113-114).
43 Див.: Документи російських архівів з історії України, т. і, с. 62, 68, 7 і~ 7 2-
44 Див.: Восстание И. Болотникова, с. 231.
45 Спробу трактувати повалення Лжедмітрія І як наслідок культурного конфлікту
між московитами та польським оточенням царя див. у докторській дисертації Василя
Ульяновського: Росія на початку смути XVII століття: нова концепція, Київ, 1995 *
Також див. його ж: Россия в начале Смути: Очерки социально-политической истории и
источниковедения, у 2-х частинах, Київ, 1993. Про образ побожного царя в московських
оповідях про Смутний час див.: Rowland, «The Problem of Advice in Muscovite Tales about the
Time of Troubles», c. 264-270. Про сакралізацію особи царя в ранньомодерній Росії див.:
Борис Успенский, Виктор Живов, «Царь и Бог», у кн.: Успенский, Избранные труды, т. 1,
с. 110-218.
243