Кінець династії
конкретному контексті « Росийская область » позначає територію і населення, а « Московское государство »- політичний інститут.
Інше важливе тогочасне політичне поняття- « земля ». На початку XVII століття воно посіло вагоме місце поруч із терміном « государство ». З одного боку, термін « земля » використовували як синонім « государства », про що свідчить такий уривок із « Новой повести »: « Посреди нашея великия земли, сиречь посреди нашего великаго государства » 27. З другого боку, під ним розуміли московську спільноту загалом як категорію, окрему від правителя та центрального уряду28. Нові політичні обставини й нові правила публічного дискурсу ставили царя в більшу, ніж раніше, залежність від волі землі в питаннях обрання та подальшої реалізації своїх повноважень. Один із тогочасних авторів засудив Лжедмітрія І, зокрема, за те, що той « внезапно и самодвижно воздвигся кроме воли всеа земля и сам царь поставися » 29. ібоб року патріярх Ґермоґен стверджував, що цар Васілій Шуйський діяв проти повстанців, бо це було його « государево и земское дело » 30. Навіть побутувало припущення, що землею можна управляти( або вона самоуправлятиметься) без царя. Хоча такий погляд відхилявся від загальної норми, усе ж таки з’ явився спеціяльний термін « земледержцы » на позначення членів боярської ради, що перебрала на себе владу в Москві ібіо року31.
Вихід « землі » на чільне місце в тогочасних наративах відображав, серед іншого, зростання ролі інституції, яка в попередні десятиліття перебувала, у найкращому разі, на задньому плані,- земського собору32. Земському соборові було довірено обирати нових царів, коли династія Рюриковичів увірвалася. Мало того, в часи Смути обрання на земському соборі розглядали як єдиний легітимний спосіб посадити на престол нового царя, хоч би з
27 Див.: « Новая повесть », с. 307. 28Колман дає таке означення цьому термінові: « Загалом“ землю” уявляли окремо від царя, у привілейованих військових чинів і державного апарату. В ужитку терміна“ земля” володіння царя було доволі чітко відмежовано від залишкової громадської сфери; це розрізнення стає очевидним від середини XVI століття »(« Concepts of Society and Social Identity », c. 41). 29Див.: « Из“ Временника Ивана Тимофеева”», у кн.: Восстание И. Болотникова, с. 125; див. також БЛДР, т. 14( www. pushkinskijdom. ru / Default. aspx? tabid = 10941). 30Див. витяг із грамоти патріярха Ґермоґена, написаної в червні 1607 року, в кн.: Восстание И. Болотникова, с. 215-216. 31 Див.: « Новая повесть », с. 311. 32 Колман гадає, що земські собори « слід розглядати радше як частину дорадчого процесу, а не як формальні інституції, а надто протопарламентського типу »(« Concepts of Society and Social Identity », c. 39).
239