Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 247

Парадигма возз'єднання
Московією та козацьким гетьманом привели до укладення в січні 1654 року
Переяславської угоди та встановлення московського протекторату над
Гетьманщиною - саме ці події стали відомі в імперській російській та со-
вєтській історіографії як «возз’єднання»7.
Парадигма возз’єднання
Витоки парадигми возз’єднання, що панувала в совєтській іс­
торіографії російсько-українських відносин упродовж багатьох десятиліть,
простежуються щонайменше до кінця XVIII століття. Після другого поділу
Польщі в 1793 році імператриця Єкатєріна II викарбувала пам’ятну медаль
із нагоди інкорпорації польсько-литовської Русі до складу її імперії, на якій
було витиснено напис «Отторженная возвратихь»8. Ішлося про повернен­
ня територій, які колись належали Рюриковичам та «російській» державі.
Цього ж етатистського підходу до питання «возз’єднання» в XIX столітті
дотримувався російський історик Міхаіл Поґодін, який стояв на чолі пан­
славістського руху. Він стверджував, що наскрізним мотивом російської
історії було повернення тих частин Руської землі, що їх відібрали, почина­
ючи від часів Ярослава Мудрого, західні сусіди. Першим науковцем, який
інтеґрував етатистський і національний елементи парадигми повернення/
возз’єднання, був Ніколай Устрялов, який в огляді історії Росії стверджував,
що всі східні слов’яни становлять одну російську націю і що різні частини
Русі прагнули єднання. Ідеї Устрялова, вперше висловлені в 1830-х роках,
задали спосіб інтерпретації відносин Росії з її східнослов’янськими сусіда­
ми багатьом поколінням російських істориків. На зламі XX сторіччя видо­
змінена версія тези Устрялова стала стрижнем в ідеї Васілія Ключевсько-
го про природу всеросійської історії9. Пантелеймон Куліш, який написав
«Історію возз’єднання Русі», не тільки прийняв цю думку, але й спопуля­
ризував новий термін, «возз’єднання». Це ж стосується русофільської іс­
торіографії Галичини XIX століття, але більшість українських істориків на
7 Про переяславські перемовини див. ґрунтовну збірку праць: Переяславська рада 1654 року.
Історіографія та дослідження, за ред. Павла Соханя та ін., Київ, 2003.
8 Див.: Субтельний, Україна: Історія, с. 259.
9 Про інтерпретацію російсько-українських відносин у російській імперській історіографії
див.: Stephen Velychenko, National History as Cultural Process: A Survey of the Interpretations
of Ukraine's Past in Polish, Russian, and Ukrainian Historical Writing from the Earliest Times to
1914, Edmonton, 1992, c. 79-140.
17-15-569
233