Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 238

Як зрозуміти руську ідентичність А як сама тогочасна руська нація позиціонувала себе щодо своїх го­ ловних «інших»? Можна стверджувати, що ранньомодерна руська нація й ідентичність формувалися головно у протиставленні Польщі, водночас запозичуючи в неї поняття, методи й метафори для самовираження й са­ моствердження. Мовно-культурні відмінності між цими двома ранньо- модерними народами-націями підсилювалися релігійним поділом, який іще більше поглибили події Реформації та боротьби довкола церковної унії. Берестейська унія задумувалася для подолання поділу, але її прибіч­ ники невдовзі опинилися в меншості, бо більшість руських еліт (а надто на українських землях) приєдналася до сил, які виступали на захист по­ рушених прав «народу руського релігії грецької». Загалом, релігійна криза призвела до відчуження католицьких поляків і литовців од православних русинів. Певна річ, належність руської шляхти до правлячого класу поль- сько-литовської Речі Посполитої не допустила надмірного поглиблення цієї тенденції. Почуття належности до ширшої спільноти проявлялося, зо­ крема, у відданості руської шляхти польсько-литовській «вітчизні» - цей термін полемісти кінця XVI - початку XVII століття (зокрема й право­ славні письменники) вживали винятково на позначення Польського коро­ лівства, Великого князівства Литовського або цілої Речі Посполитої, а не щодо окремо взятих воєводств чи регіонів, як за пів сторіччя до того робив Оріховський. Релігійний дискурс початку XVII століття охоплював (ба на­ віть до певної міри примиряв) такі першорядні цінності, як вірність коро­ лю, добро вітчизни (польської, литовської чи загалом річпосполитської) та добро руської нації. З цього випливає, що руська ідентичність не була ексклюзивістською. Вона часто мирно співіснувала з лояльністю королю та державі. Та навіть попри це кардинальне значення мав той факт, що ло­ яльність до руської нації, що складалася з різних соціяльних станів, а не до шляхетської політичної нації Речі Посполитої, домінувала в тогочасному українсько-білоруському дискурсі. Руська ідентичність зійшла на східноєвропейську арену в той час, коли еліти московської Русі вже володіли власною міцною та самобут­ ньою ідентичністю. Обидві ідентичності послуговувалися подібною русь­ кою термінологією на позначення себе. Так чи так обидві спиралися на інтелектуальній, політичній і культурній спадщині старокиївських часів. Обидві мали тісний зв’язок із православною релігійною традицією та церковною структурою. Врешті-решт, обидві зазвичай виявлялися слаб­ шими за лояльність світських еліт своїй локальній батьківщині та роди­ 223