Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 238
Як зрозуміти руську ідентичність
А як сама тогочасна руська нація позиціонувала себе щодо своїх го
ловних «інших»? Можна стверджувати, що ранньомодерна руська нація
й ідентичність формувалися головно у протиставленні Польщі, водночас
запозичуючи в неї поняття, методи й метафори для самовираження й са
моствердження. Мовно-культурні відмінності між цими двома ранньо-
модерними народами-націями підсилювалися релігійним поділом, який
іще більше поглибили події Реформації та боротьби довкола церковної
унії. Берестейська унія задумувалася для подолання поділу, але її прибіч
ники невдовзі опинилися в меншості, бо більшість руських еліт (а надто
на українських землях) приєдналася до сил, які виступали на захист по
рушених прав «народу руського релігії грецької». Загалом, релігійна криза
призвела до відчуження католицьких поляків і литовців од православних
русинів. Певна річ, належність руської шляхти до правлячого класу поль-
сько-литовської Речі Посполитої не допустила надмірного поглиблення
цієї тенденції. Почуття належности до ширшої спільноти проявлялося, зо
крема, у відданості руської шляхти польсько-литовській «вітчизні» - цей
термін полемісти кінця XVI - початку XVII століття (зокрема й право
славні письменники) вживали винятково на позначення Польського коро
лівства, Великого князівства Литовського або цілої Речі Посполитої, а не
щодо окремо взятих воєводств чи регіонів, як за пів сторіччя до того робив
Оріховський. Релігійний дискурс початку XVII століття охоплював (ба на
віть до певної міри примиряв) такі першорядні цінності, як вірність коро
лю, добро вітчизни (польської, литовської чи загалом річпосполитської)
та добро руської нації. З цього випливає, що руська ідентичність не була
ексклюзивістською. Вона часто мирно співіснувала з лояльністю королю
та державі. Та навіть попри це кардинальне значення мав той факт, що ло
яльність до руської нації, що складалася з різних соціяльних станів, а не до
шляхетської політичної нації Речі Посполитої, домінувала в тогочасному
українсько-білоруському дискурсі.
Руська ідентичність зійшла на східноєвропейську арену в той час,
коли еліти московської Русі вже володіли власною міцною та самобут
ньою ідентичністю. Обидві ідентичності послуговувалися подібною русь
кою термінологією на позначення себе. Так чи так обидві спиралися на
інтелектуальній, політичній і культурній спадщині старокиївських часів.
Обидві мали тісний зв’язок із православною релігійною традицією та
церковною структурою. Врешті-решт, обидві зазвичай виявлялися слаб
шими за лояльність світських еліт своїй локальній батьківщині та роди
223