5. Творення руської нації
ні88. Водночас ці дві ідентичності дуже відрізнялися походженням і структурою. Приміром, державні кордони часто виконували різні функції у формуванні московської та польсько-литовської руських ідентичностей. Якщо московська Русь уявляла себе передусім у межах кордонів Московської держави, здебільшого нехтуючи культурні відмінності всередині них, то ідентичність польсько-литовської Русі формувалася під впливом не тільки східного кордону Речі Посполитої, а й мовних, культурних і релігійних розмежувань між русинами, з одного боку, та поляками і литовцями, з другого, в рамках річпосполитських кордонів. Якщо наріжним каменем ідентичносте московської Русі була лояльність правлячому цареві й династії, то руська ідентичність із очевидних причин не могла аж так міцно спиратися на тяглості традиції власних Рюриковичів. Окрім того, для всіх громадян Речі Посполитої, належних до шляхетського стану, зокрема для русинів, лояльність до « батьківщини », ототожнюваної з державою, важила більше за лояльність королю. Лейтмотивом суспільного дискурсу, який оформив руську ідентичність, виступала не лояльність правителеві( як це було у Московії), а права окремих інституцій, станів і по-різному уявлених народів. У цьому контексті східнохристиянська традиція- спільний будівельний складник ідентичности для Московії та польсько-литовської Русі- сприймалася не як єдине істинне віросповідання, а як одна з багатьох конфесій, які мають право на існування в Речі Посполитій. Нарешті, дискурси, які формували московську та руську ідентичності, докорінно відрізнялися за своїм походженням: перший кшталтували при дворах царя та митрополита, тоді як другий творила широка гама світських і релігійних еліт, які в останні десятиліття XVI століття отримали доступ до друкарського верстата. Ці відмінності дискурсів матимуть політичні, соціяльні та культурні наслідки, що сповна оприявняться протягом XVII століття.
88У цьому сенсі ситуація в Україні та Білорусі не відрізнялася від тогочасної ситуації в Польщі та Литві( як її описав Алтоен) та в Московії( як показали Кінан і Колман). Про важливість локальних ідентичностей і кланових лояльностей серед української шляхти XVII століття див. працю Наталі Яковенко про багатоманіття ідентичностей українського шляхтича Йоакима Єрлича, головні ідеї якої вперше було викладено на міжнародній конференції « Україна XVII століття »( Київ, листопад 2003 року)- Див.: Наталя Яковенко, « Життєпростір versus ідентичність руського шляхтича XVII століття( на прикладі Яна / Йоакима Єрлича)» у її ж: Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI- початку XVIII століття, Київ, 2012, с. 63-104.