5- Творення руської нації
адресу Могили не козака- нового митрополита зображено як наступника київських князів. Зв’ язок між Могилою та його київськими попередниками увиразнює у панегірику собор св. Софії, який начебто промовляє до Могили:
Тобъ юж муры мои полецаю, От Ярослава который маю, Любо то славы: ты их будь Атлянтом, Будь адамантом77.
Панегіристи славили Могилу як нового захисника не самої лише церкви, а й Русі загалом, адже його покликано врятувати Русь зі скрутного становища. Персоніфікований собор св. Софії звернувся до нового митрополита з такими словами:
О Петре, здавна гостю пожаданый, Витай, Россіи на утвху даный, Давай ратунку россійской оздобъ, В мизерной добъ.
Помниш, яко пред тым Россія бывала Славна, як много патронов мъвала, Тепер их мало: тебе хочем мъти, В сарматском свъти78.
Отже, з погляду православних авторів Русь( а також, напевно, руський народ-нація) отримала в особі Могили нового керманича зі шляхетного роду правителів, ще й пов’ язаного з основоположним київським мітом і готового стати її новим захисником. Але від якої ж загрози мав він боронити Русь? Князь Острозький відвернув небезпеки, накликані церковною унією, а козаки стійко витримували натиск католицької держави. Виглядало на те, що Могила мав урятувати « заспокоєну » націю від освітнього та культурного занепаду порівняно з католицькою Польщею та унійною Руссю. Автор польськомовного панегірика так роз’ ясняв завдання:
Abyś, mając od Boga i od Cerkwie władzę, Ocierał apostatów od Rossyjej sadze,
77 Див.: Українська поезія. Середина XVII ст., укл. В. І. Крекотень і М. М. Судима, ред. О. В. Мишанич, Київ, 1992, с. 64. 78Там само.
2 1 8